ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №805/3309/16-а
адміністративне провадження №К/9901/31147/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя Троянова О. В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя Геращенко І. В., судді Арабей Т. Г., Міронова Г.М.),
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року Красноармійська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 замінена на її правонаступника - Покровську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, Інспекція, контролюючий, податковий орган) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила стягнути з останньої заборгованість перед бюджетом у розмірі податкового боргу з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, штрафних санкцій у сумі 56752,61 гривень.
На обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначав, що за відповідачем обліковується податковий борг, до якого увійшли суми грошових зобов`язань, самостійно визначені згідно податкової декларації платника єдиного податку від 10.02.2014 №90990306449, та нараховані Інспекцією за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.10.2013 №0000221703, №0000112201, №0000201703, від 14.01.2014 №0000041703, з метою погашення якого позивачем було направлено податкову вимогу від 03.12.2013 №22-15 на суму 32449,99 гривень, прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, запропоновано фізичній особі-підприємцю Стрельцовій Ользі Олександрівні надати інформацію про власне майно для опису у податкову заставу, однак, незважаючи на здійснені позивачем заходи, вказана заборгованість сплачена не була, у зв`язку з чим подано даний адміністративний позов.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку у розмірі 390 гривень (триста дев`яносто гривень) на користь місцевого бюджету (на р/р 31415699700034, одержувач ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 39882614, код платежу 18050400). В решті позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податковий борг у розмірі 390 гривень утворився за податковою декларацією платника єдиного податку від 10.02.2014 №90990306449, якою платником податку самостійно визначено зобов`язання зі сплати єдиного податку у розмірі 410 гривень (з урахуванням наявної переплати у сумі 20 гривень), які не були сплачені відповідачем та є узгодженими, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню. Що ж до решти позовних вимог, то суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні таких, дійшли висновку про їх необґрунтованість, оскільки зазначена заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 нарахована податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями, які, в свою чергу, оскаржені відповідачем у судовому порядку й судове рішення за наслідками розгляду справи по суті цих вимог не ухвалене, а відтак такі грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція посилається на те, що провадження у справі, в межах якої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 розпочато процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень, та на підставі яких у останньої виник податковий борг, вважається втраченим й не може бути відновлене у відповідності з приписами статті 277 КАС України в редакції, чинній на час звернення контролюючого органу з даним позовом, більше того звертає увагу на те, що відповідач не ініціював звернення до суду з новою позовною заявою, як це передбачено наведеною правовою нормою процесуального закону.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами податкового органу не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вважає, що такі ухвалені з дотримання вимог процесуального закону, а їх висновки відповідають приписам законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, грошові зобов`язання, з яких складається нарахований їй податковий борг, не набули статусу узгоджених, оскільки процедура оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень не завершена, судові рішення по суті спору не ухвалені й жодної інформації про втрату судових проваджень відповідач не отримувала.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець й платник єдиного податку за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на податковому обліку в Покровській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (свідоцтво серії НОМЕР_1).
30.09.2013 податковим органом проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 17.09.2013, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.12.2009 по 17.09.2013, за наслідками якої складено акт від 30.09.2013 №345/17-3/2610812929.
На підставі вказаного акту, а також з урахуванням висновків акту, прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000221703 форми "Р", яким збільшено суми грошового зобов`язання з єдиного податку у розмірі 7206,88 гривень, з яких 5765,50 гривень за основним платежем та 1441,38 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000112201 форми "С", яким платнику податків за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13700 гривень, №0000201703 форми "Р" про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності у розмірі 6975 гривень, з яких 4650 гривень сума за основним платежем, 2325 гривень за штрафними(фінансовими) санкціями; від 14.01.2014 №0000041703 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26820 гривень, з яких 17880 гривень за основним платежем, 8940 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Окрім цього на підставі самостійно поданої податкової декларації з єдиного податку від 10.02.2014 №90990306449 платнику податків визначено податкове зобов`язання з єдиного податку у розмірі 410 гривень.
Суми вказаних вище грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а також самостійно визначених грошових зобов`язань й були включені до складу податкового боргу відповідача.
Разом з тим податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000221703, №0000112201, №0000201703 та від 14.01.2014 №0000041703 були оскаржені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у судовому порядку й ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 відкрито провадження у адміністративній справі №805/2831/14 за вказаним позовом.
Втім ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2014 провадження у вказаній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням в іншій адміністративній справі №805/13499/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 №000171710, №0000191710, №0000052220, від 02.08.2013 №0000201710.
Водночас листом Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 №7-10/81/16 податковий орган повідомлено про втрату адміністративних справ №805/2831/14 та №805/13499/13-а у зв`язку із захопленням адміністративних будівель суду.
Так, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.