Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 753/6745/17-ц
провадження № 61-3397св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Український Капітал",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року в складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Український капітал" (далі - ПАТ "Банк "Український капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Банк "Український капітал" (далі - ВАТ "Банк "Український капітал"), яке було перейменовано у ПАТ "Банк "Український капітал" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 1 280 000,00 доларів США, строком до 23 березня 2013 року, зі сплатою
14,5 % річних. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за указаним кредитним договором, банк у січні 2013 року направляв йому вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка ним залишена без виконання. У вересні 2013 року банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року в справі
№ 758/10416/13-ц позов задоволено. У рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 008 000,00 доларів США, простроченої заборгованості за процентами - 371 478,84 доларів США, пені - 410 4155,37 грн, пені за простроченими процентами - 642 590,72 грн, звернуто стягнення на чотири об`єкта нерухомості, належних відповідачу, та переданих позивачу в іпотеку. На час звернення до суду з даним позовом вказане рішення суду не виконано. 31 серпня 2015 року банком, відповідно до статті 49 Закону України "Про іпотеку" придбано три предмета, за загальною вартістю 11 435 000,00 грн. Позивач вважав, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором.
Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ "Банк "Український капітал" просило суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2008 року у загальному розмірі 1 097 771,71 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 805 302,68 дол. США, прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 09 серпня 2013 року по 10 березня 2015 року в розмірі 292 469,03 дол. США.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року, позов ПАТ "Банк "Український Капітал" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Український Капітал" заборгованість за кредитним договором в сумі 856 748,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року за курсом НБУ становило 18 248 732,83 грн, заборгованість зі сплати процентів - 90 911 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року за курсом НБУ складало 1 936 414,74 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій виходив із того, що оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів не виконав, то наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості з відповідача.
Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи вищезазначені рішення судів, Верховний Суд України виходив із того, що суди не прийняли до уваги та не надали оцінки заочному рішенню Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 12 079 180,46 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; суди не з`ясували чи виконано зазначене судове рішення. Крім того, суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи акту № 244/5-1 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30 червня 2015 року та протоколам № 75, 76, 90 про придбання предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку" і у зв`язку з цим не з`ясували чи реалізовано іпотечне майно, якщо так, то чи були задоволені вимоги банку за кредитним договором повністю, чи частково.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції (новий розгляд)
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Банк "Український капітал" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 097 771,71 доларів США, з яких: 805 302,68 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;
292 469,03 доларів США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач повинен повернути позивачеві грошові кошти за кредитним договором, у тому числі і на підставі рішення суду, у тій самій валюті, у якій він їх отримав, та враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не задовольнило вимог кредитора за основним зобов`язанням, вважав, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 26 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Український капітал" простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 292 469,03 доларів США скасовано та у цій частині у задоволенні позову відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач повинен повернути позивачу непогашену суму грошових коштів за кредитним договором, вважав, що позовні вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягають задоволенню, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено, у зв`язку із тим, що банк пред`являв до відповідача вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій у задоволеній частині позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Рішення судів оскаржуються в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Український Капітал" заборгованості за тілом кредиту, а тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 079 180,46 грн. Указане заочне рішення банком не оскаржувалось та набрало законної сили. Заочне рішення суду від 21 листопада 2013 року перебувало на виконанні у Державній виконавчій службі України, виконання указаного рішення здійснювалося у національній валюті відповідно до рішення суду. Банк приймав таке виконання та не оскаржував рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у цьому виконавчому провадженні. Також, заявник посилався на те, що стягнення курсової різниці прямо суперечить чинному законодавству, а тому вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
Пояснення на касаційну скаргу
У квітні 2019 року ПАТ "Банк "Український капітал" подало до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими. Зазначало, що чинне законодавство не забороняє кредитодавцю звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості після постановлення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалення Подільським районним судом м. Києва заочного рішення від 21 листопада 2013 року та Дарницьким районним судом м. Києва від 26 січня 2018 року, в частині залишеній без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, не призводить до подвійного стягнення, так як оскаржуваними судовими рішеннями встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором не припинилося та право вимоги ПАТ "Банк "Український Капітал" про повернення кредиту є дійсним та підлягає судовому захисту. Крім того, ПАТ "Банк "Український капітал" зазначило, що у даній справі ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, ні позивачем у своїй позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог до спірних правовідносин не застосовувалися положення статті 22 ЦК України, а тому вважало, що висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми у даній справі не повинні враховуватися, оскільки позивачем не заявлялись. На указане вище звернув увагу і Київський апеляційний суд, який у оскаржуваній постанові від 29 січня 2019 року зазначив, що позовна заява та заява про збільшення позовних вимог не містять обґрунтувань позову щодо завдання банку збитків, а також посилань на статтю 22 ЦК України, якою встановлено порядок відшкодування збитків.
Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що заявлена позивачем до стягнення сума є курсовою різницею та ризиками банку.
Отже, ПАТ "Банк "Український капітал" вважало, що судами першої та апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки представника відповідача у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами норм матеріального права ґрунтуються на неправильному їх розумінні та тлумаченні положень чинного законодавства, у зв`язку з чим оскаржувані рішення не підлягають скасуванню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 25 січня 2008 року між ВАТ "Банк "Український капітал" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04свкл-08, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості позичальника перед банком у розмірі 1 280 000 доларів США, строком до 23 березня 2013 року, зі сплатою 14,5 % річних.
07 лютого 2008 року між ВАТ "Банк "Український капітал" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору
від 25 січня 2008 року, відповідно до умов якого змінено порядок надання банком грошових коштів позичальнику з відновлювальної відкличної кредитної лінії на не відновлювальну відкличну кредитну лінію (кредит, який видається частинами (траншами), та після повного або часткового повернення якого неможлива повторна видача грошових коштів).