ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №826/9631/16
адміністративне провадження №К/9901/60474/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П. від 26.06.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укренергосервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укренергосервіс" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2016: - №0030281207, №0030291207.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки штрафні санкції нараховано за порушення позивачем граничного строку сплати сум грошових зобов`язань, які є неузгодженими.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.06.2016 №0030291207 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 14448,36 грн. В решті позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів належними доказами правомірності нарахування ТОВ "Компанія Укренергосервіс" грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 №0005852240 на суму 68940,00 грн. та відповідно виникнення у контролюючого орану законної підстави для застосування штрафу у сумі 13252,56 грн. за несвоєчасну сплату цього грошового зобов`язання. Що ж стосується застосування відповідачем решти штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимого у цій частині.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги посилається на те, що позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов`язання з податку на прибуток, а тому нарахування штрафних санкцій за наслідками камеральної перевірки є правильним.
У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, предметом якої було питання своєчасності сплати ТОВ "Компанія Укренергосервіс" податкових зобов`язань з податку на прибуток, визначених згідно із податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 №005852240 та декларацій з податку на прибуток за 2013, 2014 роки в частині сплати авансових внесків з даного податку з березня 2013 року по лютий 2014 року, відповідачем складено акт від 19.04.2016 №104/26-59-11-06-94, яким встановлено порушення Товариством граничного строку сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати сум податку на загальну суму 190275,52 грн., нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0005852240, декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (реєстр. від 25.02.2014 №9090604577), декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік (реєстр. від 26.01.2015 №9079139978), а також декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2012 рік (реєстр. від 05.02.2013 №9086482352) - в частині сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток за березень-грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року, - на строки до та більше 30 календарних днів.
07.06.2016 на підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ш": - №0030291207, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 161158,55 грн. всього на строк більше 30 календарних днів нараховано Товариству штраф у сумі 32231,70 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань); - №0030281207, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 29116,97 грн. всього на строк до 30 календарних днів нараховано Товариству штраф у сумі 2911,70 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.