ПОСТАНОВА
Іменем України
21 червня 2019 року
Київ
справа №814/4841/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3833/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 (головуючий суддя - Ентіна А.П.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді - Зуєва Л.В., Шевчук О.А.)
у справі №814/4841/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрцветмет""
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області
про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 №0002142202 та №0002152202,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрцветмет"" (далі - Товариство) звернулось в Миколаївський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 №0002142202 та №0002152202.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, що спростовує висновки ДПІ про фіктивність правочинів, укладених з позивачем.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.11.2013 №0002142202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 187 923,50 грн, з яких: основний платіж - 140 238 грн, штрафні санкції - 47 685,50 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.11.2013 №0002152202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 133 547 грн, з яких: основний платіж - 117 604 грн, штрафні санкції - 15 943 грн;
- відшкодовано судові витрати в сумі 458,81 грн з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрцветмет".
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення операцій за укладеними договорами та свідчать про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов`язань.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган посилається на інформацію, викладену в актах перевірок від 01.12.2011 №545/234/01883585, від 30.08.2013 3170/22-08/33514171, від 03.09.2013 №75/14-03-22-08/38169301, від 01.06.2013 №1701/22-20/38405332, від 12.04.2013 №1344/22-3/38290911, від 04.01.2013 №11/22-36896205, від 12.04.2012 №395/22-3/35179825 щодо контрагентів позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача в період з 16.10.2013 по 23.10.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрцветмет" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ДІОМЕД ІНВЕСТ" за січень 2013 року, ТОВ "СЛАМЕТ" за період 01.07.2012-31.12.2012 та березень 2013 року, ТОВ "УСПІХ 20 ПЛЮС 12" за лютий 2013 року, ТОВ "ТПК МОНОЛІТ" за січень 2013 року, ТОВ "КПВ ГРАНІТ" за період 01.01.2011-31.03.2011, ТОВ "ВСТК" за період 01.04.2011-30.06.2011, ВАТ "ХАРКІВКОЛЬОРМЕТ" за період 01.04.2011-30.09.2011.
За результатами перевірки складено акт № 1084/14-04-22-02/34707567 від 30.10.2013.
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п.3.1. ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 126 942грн;
- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 358грн.
На підставі акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.11.2013 №0002142202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 196 044,50 грн, з яких основний платіж - 148 358 грн, штрафні санкції - 47 686,50 грн та №0002152202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 142 885 грн, з яких основний платіж - 126 942 грн, штрафні санкції - 15 943 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "ДІОМЕД ІНВЕСТ", ТОВ "СЛАМЕТ", ТОВ "УСПІХ 20 ПЛЮС 12", ТОВ "ТПК МОНОЛІТ", ТОВ "КПВ ГРАНІТ", ТОВ "ВСТК", ВАТ "ХАРКІВКОЛЬОРМЕТ" не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на те, що вказані контрагенти не мають матеріальних ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення діяльності, у останніх відсутні управлінський та технічний персонал.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.