ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №820/940/17
адміністративне провадження №К/9901/33274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Мельникова Р.В. від 15.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Рєзнікової С.С., Старостіна В.В. від 13.07.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг Групп" до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Рисайклинг Групп" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000111200 та від 30.01.2017 №0000151200.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало про те, що протиправне розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку позбавило позивача об`єктивної можливості виконати свої податкові зобов`язання та подати податкові накладні до контролюючого органу в електронному вигляді у законодавчо встановлені терміни.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, що, в свою чергу, вказує на необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні відмовити.
У касаційній скарзі Інспекція зазначає про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14, пункту 49.3 статті 49, підпункту 75.1.11 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1, 76.2 статті 76, пункту 120-1.1 статті 120-1, пункту 192.1 статті 192, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки доводи платника податків та надані ним документи не спростовують фактів порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних було спричинено незаконними діями контролюючого органу щодо розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, а тому податкові повідомлення-рішення, якими Товариству нараховано штрафні санкції за вказані порушення, є протиправними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за листопад 2016 року, термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з податку на додану вартість ТОВ "ТСК Рисайклинг Групп" відповідачем складено акт від 17.03.2016 №339/20-31-15-01-10/31153321, яким вставлено порушення пункту 120.1-1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України в результаті несвоєчасної реєстрації податкових накладних за листопад 2016 року.
На підставі вказаного акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000111200 та від 30.01.2017 №0000151200.
Разом з тим, вказані вище обставини не відповідають матеріалам справи, оскільки, як вбачається із поданих сторонами під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції документів, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято не на підставі акта перевірки від 17.03.2016 №339/20-31-15-01-10/31153321, який, до того ж в матеріалах справи відсутній, а на підставі акта перевірки від 15.12.2016 №404/20-29-12-00/38383324 (податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000111200) та від 05.01.2017 №5/20-29-12-00/38383324 (податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 №0000151200).