ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2024/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019
та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018
у справі № 911/2024/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області"
про стягнення 391 870,73 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з КП "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (далі - відповідач) боргу в сумі 391 870,73 грн., у тому числі 0,03 грн. основного боргу, 281 862,73 грн. пені, 3% річних у сумі 18 409,46 грн. та 91 598,51 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі №911/2024/18 (суддя Лилак Т.Д.) у задоволені позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Боярське головне виробниче управління ЖКГ" про стягнення боргу відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" нараховані позивачем неустойка, інфляційні та проценти річних підлягають списанню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. - головуючий, Скрипка І.М., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі №911/2024/18 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі №911/2024/18; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" та без дослідження усіх істотних обставин, що мають значення для справи.
За твердженням заявника касаційної скарги, виходячи з аналізу ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", учасниками процедури врегулювання заборгованості, яка включає в себе й списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
При цьому, АТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує на тому, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів включення КП "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" до відповідного реєстру, а судами не визначено, на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, та не зазначено підстав щодо застосування ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
Відтак, на думку позивача, списання заборгованості відповідача та застосування ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону є неправомірним.
Крім того, позивач у касаційній скарзі посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, про те, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризація, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 12.04.2019 для розгляду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 911/2024/18 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Жуков С.В.
Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 911/2024/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі № 911/2024/18; розгляд касаційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
КП "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі № 911/2024/18 залишити без змін, а в задоволенні касаційної скарги - відмовити.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 08.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Боярське головне виробниче управління ЖКГ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2164/15-ТЕ-17 (далі - Договір), за змістом п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено, що відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Судами також з`ясовано, що продавець згідно п. 2.1 Договору передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 3 417,753 тис. куб. м., із визначенням по місяцях кварталів.
У п. 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця
За змістом п. 3.4. Договору покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 11 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами №1 від 20.03.2015, №2 від 20.07.2015, №4 від 15.10.2015 пункт 5.2 статті 5 Договору №2164/15-ТЕ-17 від 08.12.2015 викладено в новій редакції щодо ціни газу.
Додатковою угодою №3 від 30.07.2015 Договір доповнено пунктом 6.3. статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків".
Додатковою угодою №5 від 25.11.2015 змінено реквізити Продавця в статті 12 Договору.
Додатковою угодою №6 від 30.12.2015 сторони доповнили статтю 7 Договору пунктом 7.6., у відповідності до якого підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.05.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, включаючи але не обмежуючись обов`язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію розрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 4 885 997,37 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі від 31.01.2015 на суму 707 279,58 грн., від 28.02.2015 на суму 560 467,21 грн., від 31.03.2015 на суму 463 983,09 грн., від 31.10.2015 на суму 602 596,90 грн., від 30.11.2015 на суму 1 144 160,95 грн., від 31.12.2015 на суму 1 407 509,64 грн.
При цьому, місцевим та апеляційним судами досліджено та встановлено, що у відповідача на час звернення з даним позовом до суду відсутня заборгованість за поставлений природний газ.
Допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості в розмірі 0,03 грн. за спожитий у 2015 році природний газ, позивачем у справі суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).