Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 308/4453/16-ц
провадження № 61-18380св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Галина Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року у складі судді Бедьо В. І., ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Готра Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г. В. про визнання недійсними договорів.
Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено попередній договір, згідно з яким позивач отримав позику у розмірі 78 750 грн, що еквівалентно 5 000 доларам США, строком до 13 липня 2016 року зі сплатою відсотків за їх користування. Позивач вказує на те, що зазначені правовідносини сторони оформили не шляхом укладення договору позики, а шляхом укладення нотаріально посвідченого попереднього договору, за умовами якого сторони зобов`язались у строк до 13 липня 2016 року укласти договір купівлі-продажу позивачем нерухомого майна - будинку та земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 . Продаж нерухомого майна повинен відбутися за ціною, еквівалентній 10 000 доларів США.
Оскільки ОСОБА_1 не мав можливості виконати взяті на себе зобов`язання за договором позики, у зв`язку з цим сторони 22 червня 2015 року на продовження реалізації умов такого договору змінили строк виконання позивачем зобов`язань та встановили загальну суму заборгованості у розмірі 10 000 дол. США, до якої включені сума заборгованості 78 750 грн, проценти за користування та неустойка. До зміни умов за договором позики позивач на вимогу ОСОБА_2 надав довіреність на право користування та розпорядження нерухомим майном в якості забезпечення виконання зобов`язань з повернення коштів.
08 вересня 2015 року згідно з відповідними договорами купівлі-продажу, які були підписані на підставі довіреності від імені позивача, нерухоме майно позивача було відчужене ОСОБА_3 .
Зазначені договори, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення з тих підстав, що сторони попереднього договору від 13 січня 2015 року не мали на меті вчиняти саме такі договори, а фактично уклали договір позики.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсною довіреність, видану 22 червня 2015 року ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О. В., зареєстровану у реєстрі за № 2764, з дня вчинення цього правочину.
Також просив визнати недійсними договори купівлі-продажу:
- житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 08 вересня 2015 року між ОСОБА_1, від імені якого договір підписаний ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 1124, з дня вчинення цього правочину;
- земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої у АДРЕСА_1, укладений 08 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , від імені якого договір підписаний ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 1125, з дня вчинення цього правочину;
- земельної ділянки, площею 0,3103 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої у АДРЕСА_1, укладений 08 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , від імені якого договір підписаний ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 1126, з дня вчинення цього правочину.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на надав належних та допустимих доказів щодо наявності передбачених законом підстав для визнання спірних договорів та довіреності недійсними, оскільки відповідні правочини відповідачем були вчинені у відповідності до наданих йому повноважень ОСОБА_1, визначених у довіреності від 22 червня 2015 року, яка на момент укладення спірних договорів була чинною.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким відповідач купив належне позивачу нерухоме майно і продав ОСОБА_3, на підставі спірних договорів купівлі-продажу, якими права та інтереси позивача, порушені не були.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Позивач зазначає, що він є особою похилого віку, постійно тяжко хворіє, перебуває у безпорадному стані та потребує постійного догляду.
Також зазначав, що спірний будинок є єдиним житлом позивача і взагалі йому на праві власності не належить.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
04 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 січня 2015 року між ОСОБА_1 (продавець) і відповідачем ОСОБА_2 (покупець) був укладений попередній договір, згідно з яким сторони зобов`язалися у строк до 13 липня 2016 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку, загальною площею 58,20 кв. м; земельної ділянки площею 0,2500 га, земельної ділянки площею 0,3103 га.
Відповідно до пункту 2 цього договору сторони домовилися, що істотними умовами основного договору купівлі-продажу будуть такі: продаж зазначеного нерухомого майна буде вчинено за ціною, еквівалентною 10 000 дол. США, з оплатою цієї суми у гривнях за офіційним курсом НБУ на день укладення договору купівлі-продажу; продавець зобов`язується передати нерухоме майно покупцеві в день підписання основного договору; витрати пов`язані з оформленням основного договору купівлі-продажу сплачуватиме покупець.
В забезпечення виконання своїх зобов`язань покупець ОСОБА_2 сплатив продавцеві ОСОБА_1 забезпечувальний платіж в розмірі 78 750 грн, що еквівалентно 5 000 дол. США.
Договір укладено за згодою другого з подружжя покупця - ОСОБА_5, що викладена у відповідній заяві, яка була подана нотаріусу до підписання цього договору.