Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 442/7036/17
провадження № 61-7290св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчук М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації,
треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2018 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації, у якому просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначити порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Позовна заява мотивована наступним.
26 липня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 27 січня 2017 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розірвано.
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5, у якого у ранньому віці виявили тяжку хворобу.
Ще до розірвання шлюбу відповідач зібрала свої речі та речі сина і поїхала до міста Києва, мотивуючи це тим, що син потребує лікування.
З того часу і на момент звернення до суду із позовною заявою з сином не бачився. ОСОБА_2 не повідомляє адресу проживання, на телефонні дзвінки відповідає, що він сина більше не побачить.
Після цього він звернувся до Служби у справах дітей Дрогобицької РДА із заявою про визначення способу участі у вихованні сина. Однак служба у справах дітей не встановила місце проживання його сина. Згодом він звернувся до Печерського УП ГУНП у м. Києві. З висновку начальника Вишгородського ВП ГУНП в Київській області № 6550 від 10 липня 2017 року йому стало відомо, що відповідач проживає у м. Вишгород Київської області.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 384 від 02 серпня 2017 року встановлено години зустрічі з його малолітнім сином ОСОБА_5 щосуботи та щонеділі.
Вищевказане розпорядження ОСОБА_2 не виконує.
У лютому 2018 року треті особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації, у якому просили усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні із внуком ОСОБА_5 Позов мотивований тим, що вони не бачилися із ним більше року, так як відповідач ще до розлучення з їхнім сином ОСОБА_1 поїхала з онуком до міста Києва.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5
Встановлено ОСОБА_1 час спілкування та участі у вихованні його малолітнього сина ОСОБА_5 кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання дитини, в громадських місяцях у присутності матері ОСОБА_2 У решті позову відмовлено.
Позов третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення участі у вихованні та спілкуванні з внуком задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкод у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_5
Встановлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 час спілкування і участі у вихованні з внуком ОСОБА_5 кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання дитини в громадських місяцях у присутності матері ОСОБА_2 У решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що такий спосіб участі батька, діда та баби у вихованні і спілкуванні з сином/внуком відповідає інтересам дитини, враховуючи його стан здоров`я, вимогам чинного законодавства та нормам міжнародного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2018 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про її допит у режимі відеоконференції, а тому ухвалив помилкове рішення. Зазначає, що проти зустрічей та участі батька у вихованні дитини не заперечує, проте заперечує проти такої участі у житті дитини діда та баби, оскільки вони негативно впливають на стан її сина. Окрім того, указує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що дитина потребує особливого лікування.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 26 липня 2013 року по 27 січня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їхній спільний син ОСОБА_5, який хворіє та проживає з матір`ю у АДРЕСА_1 .
Батько дитини мешкає у Львівській області.
Між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, у результаті яких у сторін виник спір з приводу визначення порядку спілкування та участі у вихованні сина ОСОБА_1
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 384 від 02 серпня 2017 року встановлено години зустрічі ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_5 щосуботи та щонеділі.
Проте відповідач не зважаючи на це розпорядження і надалі продовжувала чинити перешкоди позивачу у зустрічах з сином.
Треті особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дідом та бабою ОСОБА_5, проте із матір`ю дитини - ОСОБА_2 у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні внука.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України (далі - СК України) та Законом України "Про охорону дитинства".
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватись зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з яким проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.