Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/13829/16-ц
провадження № 61-546св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шоста Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Музичко С. Г., Рубан С. М., від 04 грудня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шоста Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Ю. Ю., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині, скасування запису в реєстрі.
Свої вимоги, із урахуванням їх уточнень, змінивши підстави позову, позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її прабабуся - ОСОБА_4, якій разом з її сином ОСОБА_3 на праві власності в рівних долях належали 54/100 частин квартири АДРЕСА_1, тобто по 54/200 кожному з них. Згідно заповіту від 19 серпня 2010 року ОСОБА_4 належну їй частину квартири (54/200) заповіла своєму внуку ОСОБА_5 - її батькові, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки, ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не звернувся, але помер до спливу встановленого шестимісячного строку, вона (позивач) на той час неповнолітня, 05 травня 2015 року звернулася до Десятої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 в порядку спадкової трансмісії. Однак, прийняти спадщину вона не змогла, оскільки, як виявилося, незважаючи на наявність заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, після смерті ОСОБА_4 в спадщину за законом вступив її син - ОСОБА_3, співвласник частини квартири, якому 07 листопада 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину, згідно з яким він став власником 54/200 часток спірної квартири.
Свідоцтво про право на спадщину видано на підставі наданого ОСОБА_3 повторно виданого свідоцтва про смерть ОСОБА_4, в якому зазначено, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що не відповідає дійсності. Тим самим, порушено встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, до спливу якого нотаріус не мав права видавати таке свідоцтво.
10 червня 2015 року ОСОБА_3 продав частину квартири, що належала йому на праві власності, та незаконно отриману частину квартири у спадщину, ОСОБА_2, уклавши з нею договір купівлі-продажу. Вважає, що вказаний договір укладений з порушенням частини першої статті 203, частини першої статті 215, статті 328 ЦК України, що дає підстави скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07 листопада 2014 року, та визнати частково договір купівлі-продажу і його реєстрацію недійсними.
Із урахуванням зазначеного позивач просила позов задовольнити, визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07 листопада 2014 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Н. В. за реєстровим № 6-2572, щодо 54/200 часток квартири АДРЕСА_1 . Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 54/200 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2015 року. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 червня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, в частині продажу ОСОБА_3 ОСОБА_2 права власності на 54/200 часток квартири, що належала продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 07 листопада 2014 року Державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Н. В. за реєстровим № 6-2572.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Чех Н. А.,від 20 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, в матеріалах спадкових справ наявні розбіжності у даті смерті ОСОБА_4 " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та "ІНФОРМАЦІЯ_1". Дата смерті ОСОБА_4 має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки у разі смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 строк подачі заяви про прийняття спадщини становить до 07 жовтня 2014 року, у разі дати смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 строк подачі заяви про прийняття спадщини становить до ІНФОРМАЦІЯ_2. В матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть від 09 квітня 2014 року, а тому виходячи із цієї дати батько позивача ОСОБА_5 пропустив строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, що свідчить що останній пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини. Крім того, суд дійшов висновку, що у разі встановлення факту, що ОСОБА_5 помер в період шестимісячного строку після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 і не встиг її прийняти, враховуючи всі обставини справи, захист прав позивача має відбуватися згідно вимог статті 1280 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07 листопада 2014 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Н. В. за реєстровим № 6-2572, в частині 54/200 часток квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 червня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, в частині продажу ОСОБА_3 ОСОБА_2 права власності на 54/200 часток квартири АДРЕСА_1, що належала продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 листопада 2014 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Н. В. за реєстровим № 6-2572.
Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 54/200 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2015 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки в актовому записі про смерть, вказано, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер до закінчення шести місячного строку, відведеного йому законом для прийняття спадщини, а тому відповідно до статті 1276 ЦК України право на прийняття належної йому спадщини перейшло до його спадкоємця, яким є позивач по справі. Оскільки строк, що залишився для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 був менший ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців. Позивач у цій справі із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька звернулась 05 травня 2015 року, тобто з дотриманням цього трьохмісячного строку, проте прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії не змогла через отримання свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_5 до закінчення 6 місяців після смерті ОСОБА_4 на частку квартири, яка була заповідана її батьку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Захист прав позивача має відбуватися із урахуванням положень статті 1280 ЦК України. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 203, 215 ЦК України та не враховано положення статей 387, 388 ЦК України, на підставі яких власник має право захистити свої права, враховуюче те, що позивач не була стороною оспореного правочину.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шоста Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Ю. Ю., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині, скасування запису в реєстріпризначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзивів на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Згідно свідоцтва про смерть від 10 квітня 2015 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі спадкової справи № 527/2015 щодо майна померлого ОСОБА_5 встановлено, що 05 травня 2017 року до Десятої Київської державної нотаріальної контори була подана заява ОСОБА_7, як законним представником ОСОБА_1 , про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 . Згідно довідки ЖРЕО № 402 ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті не був зареєстрований. Не мав і права власності на квартиру за вказаною адресою.
Зі спадкової справи № 625/2014 щодо майна померлої ОСОБА_4 встановлено, що 13 жовтня 2014 року до Шостої Київської державної нотаріальної контори була подана заява ОСОБА_3 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_4, яка проживала в кв. АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про смерть від 09 квітня 2014 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно довідки ЖРЕО № 402 в кв . АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 була зареєстрована ОСОБА_4 з 16 вересня 1976 року і до дня смерті. При перевірці наявності заповіту померлої, нотаріусом був виявлений заповіт ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори 19 серпня 2010 року за № 6-735, яким вона заповіла належну їй частку вказаної квартири ОСОБА_5 . У заяві від 10 листопада 2014 року ОСОБА_3 зазначив, що йому відомо про зміст заповіту, проте адреса та місцеперебування ОСОБА_5 йому не відомі.
07 листопада 2014 року Шостою Київською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на 54/200 часток квартири АДРЕСА_1 .
Зі спадкової справи № 507/2016 щодо майна померлої ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_1 була подана також заява про прийняття спадщини після смерті прабаби - ОСОБА_4, в порядку реалізація права представлення та спадкової трансмісії після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5, на ім`я якого ОСОБА_4 залишила заповіт. Згідно актового запису про смерть № 1275 ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис складено 08 серпня 2014 року.