Постанова
іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/1923/18
провадження № 51-10409км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Пашкова Є. Є.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000235, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Печерського районного суду м. Києва від 7 червня 2012 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 14 квітня 2016 року після відбуття строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені
судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.
Згідно з вироком суду 7 січня 2018 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1, перебуваючи на просп. Соборності, 2/1-А у м. Києві, побачив раніше невідому йому ОСОБА_2, котра розмовляла по телефону, та зайшов слідом за нею до салону маршрутного таксі, де, діючи повторно, таємно викрав із кишені ОСОБА_2 мобільний телефон марки "Apple", після чого намагався залишити місце вчинення злочину, але його злочинні дії помітили потерпіла та свідки. ОСОБА_1 вибіг із салону таксі та почав тікати, проте вказані особи його затримали.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням та належним чином свого рішення не мотивував. Суд не врахував того, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був судимий, однак вчинив новий умисний, корисливий злочин, який є тяжким. На думку прокурора, є сумніви щодо наявності у засудженого щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання, а визнання останнім вини у вчиненні злочину свідчить про його прагнення уникнути справедливого покарання. Суд не надав оцінки обставині, що обтяжує покарання, - рецидиву злочину. Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК не дав оцінки всім доводам в апеляційній скарзі прокурора щодо безпідставного застосування до засудженого положень ст. 75 КК і залишивши скаргу без задоволення, не зазначив підстав, через які визнав її необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги. Прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.