Постанова
Іменем України
13 червня 2019 р.
м. Київ
справа № 295/15220/15-к
провадження № 51-8427 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Анзійчук Ю. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 травня 2018 року щодо ОСОБА_3, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060020007075, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Широка Дача Широківського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді 240 громадських робіт. На підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 травня 2018 року зазначений вирок місцевого суду змінено в частині вирішення цивільного позову.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно вироку, 14 грудня 2014 року, близько 17.30 год між неповнолітнім ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_4 на подвір`ї поруч з будинком АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 наніс декілька ударів по тулубу ОСОБА_4 Останній будучи ображеним, пішов додому, та повідомив батька ОСОБА_3 про конфлікт. ОСОБА_3 з метою розібратися у даному конфлікті вийшов на вулицю, та під час спілкування з неповнолітнім ОСОБА_1, діючи з необережності, не маючи умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, взяв останнього рукою за шию і повів до вхідних дверей у під`їзді, а потім штовхнув неповнолітнього ОСОБА_1 головою об них, внаслідок чого останній, прикриваючи своє обличчя, вдарився правою рукою об ручку вхідних дверей. Після чого ОСОБА_3 залишив місце вчинення злочину.
Внаслідок дій ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді перелому тіла III п`ясної кістки правої кисті.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі законний представник потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, просить вирок та ухвалу скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України. Вказує на порушення загальних засад призначення покарання. Крім того, вважає, що змінений апеляційним судом розмір моральної шкоди з 1000 грн на 15000 грн є також несправедливим та незначним.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О. О. вважає касаційну скаргу необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга законного представника потерпілого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження чинним законом не передбачена.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК України, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_3
Кваліфікація дій засудженого за ст. 128 КК України є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Твердження законного представника потерпілого про неправильну перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, оскільки останній умисно спричинив потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження є безпідставними.