Постанова
іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 630/163/16-к
провадження № 51-9067км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Ткачук Г. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 29 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000001065, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені
судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено: за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. В задоволенні позову потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування на її користь з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - відмовлено. Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом відповідно до вимог закону.
Згідно з вироком 26 грудня 2015 року приблизно о 16:00 ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ-3110 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався по вул. Шевченко зі сторони вул. Челюскіна в напрямку вул. Свято-Миколаївської у м. Люботин Харківської області, та в районі будинку 68/1, грубо порушуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху де зіткнувся із мотоциклом "Іж-Юпітер" (державний номерний знак НОМЕР_2 ). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій мотоцикла ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги потерпілої та прокурора, а вирок суду - без зміни. Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного вироком суду покарання.
Ухвалою апеляційного суду від 2 серпня 2018 року виправлено описку в ухвалі цього ж суду від 5 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 В установочній та резолютивній частинах рішення вказано дату ухвалення вироку Люботинського міського суду Харківської області - 29 грудня 2016 року, замість 30 серпня 2017 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку потерпілої, суд апеляційної інстанції мав звільнити ОСОБА_2 лише від основного покарання, а рішення цього суду про звільнення останнього також і від додаткового покарання є неаргументованим. Також, потерпіла вважає, що моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, має відшкодовувати державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", оскільки ОСОБА_2 керував належним підприємству автомобілем та перебував з підприємством у трудових відносинах.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілої і призначити у цій частині новий розгляд в суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі потерпіла, зокрема, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст. 433 КПК їх перевірки до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Разом з цим, висновків судів про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорює.
Доводи потерпілої про неправильне застосування апеляційним судом Закону України "Про амністію у 2016 році" є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, призначив ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК основне й додаткове покарання та на підставі статей 75, 76 КК звільнив останнього лише від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 1 листопада 1996 року № 392/96-ВР "Про застосування амністії в Україні" та ст. 15 Закону України "Про амністію у 2016 року" особи, на яких поширюється дія останнього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання.