Постанова
іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 466/7690/15
провадження № 51-6490 км 18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Бородій В. М., Шевченко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
захисника Мацепури В. С. (у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201540090002128, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки м . Львова, такої, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Львова вироком від 30 листопада 2017 року визнав ОСОБА_3 винуватою за ч. 1 ст. 119 КК і засудив до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 21 березня 2018 року залишив апеляційні скарги прокурора та захисника Романик Н. М. без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною і засуджено за те, що вона, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, детально викладених у вироку, 19 червня 2015 року приблизно о 05 год. 00 хв. у квартирі АДРЕСА_2 під час конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 вчинила через необережність вбивство останнього (потерпілий ОСОБА_4 напоровся на ніж, який був у руках ОСОБА_3 ).
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК та врахував наявність такої обставини, яка пом`якшує її покарання, як щире каяття. Суд апеляційної інстанції, залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок - без змін, не врахував викладених у цій скарзі доводів та не спростував їх. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У запереченнях на касаційну скаргу засуджена зазначає про необхідність залишення цієї скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу не підтримала. Засуджена та її захисник заперечували проти задоволення скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
З огляду на положення ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК у зв`язку з відсутністю в неї умислу на заподіяння смерті ОСОБА_4 (оскільки смерть останнього настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, яке він отримав, самостійно напоровшись на ніж, який ОСОБА_3 тримала в руці) зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.