Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 505/702/17
провадження № 61-32883св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" в особі відокремленого підрозділу "Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень Державної установи "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",
третя особа - керівник відокремленого підрозділу "Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень Державної установи "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Яковленко Анатолій Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Нікітішина В. П. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" в особі відокремленого підрозділу "Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень Державної установи "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - ВП "Котовський МВЛД ДУ "Одеський обласний ЛЦ МОЗ України"), третя особа - керівник ВП "Котовський МВЛД ДУ "Одеський обласний ЛЦ МОЗ України" Яковленко А. В., про визнання незаконної відмови у прийнятті на роботу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 28 квітня 2016 року перебувала на посаді інструктора дезінфектора відділення дезінфектології відокремленого підрозділу "Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України" на час декретної відпустки основного працівника.
28 лютого 2017 року її було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
На час її звільнення у ВП "Котовський МВЛД ДУ "Одеський обласний ЛЦ МОЗ України" були вакантні посади, на які вона могла претендувати за освітою та досвідом роботи, тому вона написала заяву про прийняття її на посаду лаборанта відділення дезінфектології ВП "Котовський МВЛД ДУ "Одеський обласний ЛЦ МОЗ України".
28 лютого 2017 року головним лікарем Яковленко А. В. на її заяві було поставлено резолюцію, відповідно до якої їй відмовлено у прийнятті на роботу у зв`язку із реорганізацією та відсутністю вакантної посади за прямою спеціальністю.
ОСОБА_1 згодна була, щоб її прийняли на роботу і на інші посади, у резолюції головного лікаря установи зазначено не лише посаду лаборанта відділення дезінфектології, резолюція стосувалась взагалі всіх вакантних посад.
З відмовою у прийнятті на роботу не погоджується, посилалася на те, що за спеціальністю вона санітарний фельдшер, проходила курси підвищення кваліфікації та перепідготовки за напрямом "помічники епідеміологів".
В період своєї трудової діяльності працювала завідуючою дезінфекційним відділенням, також на посаді інструктора. Враховуючи, що вона працювала на посаді завідуючої та інструктора відділення дезінфектології, за освітою, рівнем знань та навичок може працювати на посаді лаборанта вказаного відділення.
ОСОБА_1 просила визнати незаконною відмову керівника ВП "Котовський МВЛД ДУ "Одеський обласний ЛЦ МОЗ України" у прийнятті на посаду лаборанта відділення дезінфектології та зобов`язати відповідача прийняти її на посаду лаборанта відділення дезінфектології вказаної установи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачці у прийнятті на роботу на посаду лаборанта в відділенні дезінфектології, оскільки вона не має відповідної спеціальності та достатнього практичного досвіду для вказаної посади, та була відсутня вакантна посада за прямою спеціальністю позивачки.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня
2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
21 липня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до неправомірної відмови відповідача у прийнятті на роботу ОСОБА_1
Доводи інших учасників справи:
24 жовтня 2017 року ДУ "Одеський обласний ЛЦ МОЗ України" через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Котовського міськрайонного суду Одеської області.
У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 05 червня 2019 року № 590/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-32883св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.