Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа №756/8206/15-ц
провадження №61-46156св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів Поліщук Н. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив:
- визнати недійсним правочин від 12 листопада 2013 року про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за довідкою-рахунком між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно з яким до ОСОБА_4 перейшло право власності на автомобіль марки Toyota RAV 4, чорного кольору, 2008 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину автомобіля марки Toyota COROLA, номерний знак НОМЕР_2, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09 серпня 2013 року зареєстрований на ОСОБА_5, та на 1/6 частину автомобіля марки Toyota RAV 4, чорного кольору, 2008 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину автомобіля марки Toyota COROLA, номерний знак НОМЕР_2, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09 серпня 2013 року, зареєстрований на ОСОБА_5, та на 1/6 частину автомобіля марки Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_6
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_5 та після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли транспортні засоби "Toyota Corola", д. н. НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5, та "Toyota RAV4", д. н. НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 Вказані транспортні засоби придбані під час перебування батька у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 та є спільно нажитим майном подружжя.
Після звернення до нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва на право на спадщину позивачам стало відомо, що у листопаді 2013 року відповідач ОСОБА_3 відчужила автомобіль "Toyota RAV4" на користь ОСОБА_4, чим порушила права позивачів, як спадкоємців першої черги, на спадкування часток вказаного автомобіля.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, позов задоволено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 80 203,63 грн кожній в якості грошової компенсації замість їх часток у спадковому майні на транспортні засоби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що 19,7% (7205,73 доларів США) від загальної вартості автомобіля "Toyota Corola", д. н. НОМЕР_2 (36 541,82 доларів США) сплачені ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 за рахунок її особистих коштів, у зв`язку з чим 197/1000 частини спірного автомобіля є її особистою приватною власністю, а інша частина автомобіля (803/1000) є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Спірний автомобіль "Тoyota RAV4" був об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відчуження автомобіля здійснено останньою проти волі інших спадкоємців, поділу у даному випадку підлягає вартість такого автомобіля.
Оскільки автомобіль є неподільною річчю, власником якого згідно чинного законодавства України може бути лише одна особа, суд дійшов висновку, що виділення часток автомобіля у володіння кожного із спадкоємців є неможливим та не вирішить даного спору по суті.
Зважаючи на те, що автомобіль "Toyota Corola" знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_3, її частка у спірному автомобілі складає 4/6 частини, суд вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачів грошову компенсацію їх часток, а саме: по 37 658,03 грн за належну 1/6 частину у автомобілі "Toyota Corola" та по 42 545,60 грн за належну частку у розмірі 13,38% в автомобілі "Тoyota RAV4".
Стягнення на користь позивачів грошової компенсації суд вважав достатнім способом захисту їх порушених прав та відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відчуження автомобіля "Тoyota RAV4".
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочину недійсним, а також в частині вирішення спору щодо автомобіля Toyota COROLA, сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом у цій частині не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_4, не погоджуючись з рішеннями судів в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачів суми у розмірі 80 203,63 грн за автомобіль "Тoyota RAV4", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та визнати вказаний автомобіль особистою приватною власністю ОСОБА_3, тобто таким, що набуто за час шлюбу, але за особисті кошти.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що автомобіль Toyota RAV 4 не входить до спадкового майна, відомостей про нього спадкова справа не містить, а кошти у сумі 117 673,13 грн на придбання цього автомобіля ОСОБА_3 отримала на підставі кредитного договору від 18 вересня 2008 року, а право власності набула на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2008 року. ОСОБА_3 в період шлюбу з ОСОБА_5 займалась підприємницькою діяльністю і отримувала прибуток, який дозволяв їй самостійно оплатити вартість вказаного автомобіля.
Під час розгляду справи позивачі не надали докази та не довели участі ОСОБА_5 у сплаті кредиту за цей автомобіль. Остаточно ОСОБА_3 розрахувалась за автомобіль після смерті ОСОБА_5, сплативши 53 210,84 грн.
Крім того, визначені судом суми компенсації позивачам вартості часток у спірному майні є непомірно великими та стягнута судом сума поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивачі не погодились з доводами відповідачів та просили залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачів суми у розмірі 80 203,63 грн за автомобіль "Тoyota RAV4", тому саме у цій частині переглядається Верховним Судом в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості в межах доводів касаційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання правочину недійсним, а також в частині вирішення спору щодо автомобіля Toyota COROLA, не було предметом апеляційного перегляду і касаційна скрга не містить доводів щодо неправильності судових рішень у цій частині, тому Верховний Суд не вдається до оцінки і перевірки висновків судів у зазначеній частині.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини сьомої статті 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.