Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/5826/17
провадження № 61-48356св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Курило В. П. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. Крата В. І.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду
від 10 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,
Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа ? служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 травня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого
2015 року.
За час перебування сторін у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився
син - ОСОБА_3 .
У зв`язку з погіршенням стосунків з 2011 року сторони стали проживати окремо та у них фактично були припинені сімейно-шлюбні стосунки.
З моменту припинення сімейно шлюбних відносин у сторін не виникало труднощів з вихованням та утриманням сина, за домовленістю між сторонами син проживав разом з ОСОБА_2 .
Після народження у ОСОБА_2 09 серпня 2015 року другої дитини ОСОБА_4, ОСОБА_1 став більше часу проводити зі своїм сином
ОСОБА_3 , але з 2016 року ОСОБА_2 без погодження з позивачем змінила місце навчання сина ОСОБА_3 та перевела його до гімназії № 48.
Влітку 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з проханням про надання дозволу на виїзд їх спільного сина ОСОБА_3 терміном на 4 роки до Французької Республіки, мотивуючи це тим, що вона працевлаштувалася в посольстві України та бажає, щоб їх син проживав зазначений термін разом з нею та молодшим своїм братом в місті Париж на час її відрядження до Французької Республіки.
Але не отримавши повної відповіді від відповідача щодо умов проживання, навчання, виховання їх спільного сина на території Французької Республіки ОСОБА_1 відмовив ОСОБА_2 у задоволені її прохання.
Після цього ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон до Французької Республіки без згоди батька.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада
2016 року у задоволенні позову було відмовлено.
В листопаді 2016 року ОСОБА_2 виїхала в довгострокове відрядження до Французької Республіки терміном на 4 роки.
Неповнолітній ОСОБА_3 став проживати разом з бабусею та дідусем зі сторони ОСОБА_2 .
З врахуванням того, що неповнолітній ОСОБА_3 позбавлений можливості батьківського піклування та турботи, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 разом з ним (батьком) за адресою:
АДРЕСА_1 .
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1, третя особа ? орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на виготовлення проїзного документа.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що враховуючи довготривале відрядження ОСОБА_2 до Французької Республіки у зв`язку з працевлаштуванням до посольства України постала нагальна потреба в оформленні пакету документів для виїзду за кордон їхнього з
ОСОБА_1 спільного сина ОСОБА_3
Розрив сина ОСОБА_3 зі своєю матір`ю та його молодшим братом негативно впливає на психоемоційний стан ОСОБА_3, він тяжко переносить довготривалі розлучення зі своєю матір`ю та братом. Крім того такі подорожі необхідні ОСОБА_3 для ознайомлення з культурою інших народів і стимулювання дитини до вивчення іноземних мов. Подорожі нададуть можливість оздоровити дитину в період відпочинку біля узбережжя Середземного моря, Альпійських гір та інших оздоровчих курортів.
ОСОБА_2 забезпечена відповідними належними житловими умовами в місті Парижі Французької республіки, що дозволяють повноцінно проживати як ОСОБА_2 так і її неповнолітнім синам разом з нею. В разі переїзду ОСОБА_3 до міста Париж Французької Республіки, його буде зараховано до Української Паризької Школи де він зможе повноцінно проходити навчання.
Відповідач ігнорує всі прохання в оформленні необхідного пакету документів для виїзду за кордон дитини, а в особистих розмовах категоричний проти виїзду сина за кордон зі своєю матір`ю.
ОСОБА_1 залишені без задоволення та без відповіді направлені ОСОБА_2 листи-вимоги про оформлення згоди на виїзд за кордон сина.
ОСОБА_2 просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_2 ; надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон України до Французької Республіки ОСОБА_3 у супроводі
матері - ОСОБА_2 в період з 01 листопада 2017 року по 01 листопада 2020 року; надати дозвіл на виготовлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 без згоди батька - ОСОБА_1, за зверненням матері - ОСОБА_2 для оформлення поїздки до Французької Республіки в період з 01 листопада 2017 року по 01 листопада 2020 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня
2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ? служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ? орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на виготовлення проїзного документа - задоволено частково.
Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Надано дозвіл неповнолітньому ОСОБА_3 на тимчасовий виїзд за кордон до Французької Республіки без супроводу та згоди батька на період до 01 листопада 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 280,00 грн витрат пов`язаних з оплатою судового збору.
У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та надання дозволу неповнолітньому ОСОБА_3 права виїзду до Французької Республіки, з урахуванням думки дитини і висновку органу опіки та піклування, найкраще забезпечить інтереси цієї дитини.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою скаргу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при допиті судом першої інстанції малолітнього свідка, допущено тиск на нього, а сам допит проведено з порушенням процесуальних норм. таким чином показання малолітнього ОСОБА_3 не можуть розглядатися як належний та допустимий доказ.
Висновок за результатами психологічного обстеження ОСОБА_3 складений фізичної особою підприємцем ОСОБА_11 без підтверджень у неї спеціальних знань у галузі психології, не може бути належним та допустим доказом.
Орган опіки та піклування Шевченківської в місті Києві державної адміністрації, надаючи висновок, вийшов за межі, визначеної законом, компетенції, та допустив порушення вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок розгляду даного питання.
Надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без супроводу та згоди батька на період до 01 листопада 2020 року, суперечить чинному законодавству.
Доводи інших учасників справи:
27 травня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_12 подала до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у письмових поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі яка переглядається судами встановлено, що з 21 травня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва
від 20 лютого 2015 року.
За час перебування сторін у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився
син - ОСОБА_3 .
Згідно з судовим наказом, виданим Дніпровським районним судом міста Києва, від 05 грудня 2017 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх доходів, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно наказу Міністерства Закордонних справ України від 21 листопада 2016 року № 2512-ос, ОСОБА_2 призначено з 25 листопада 2016 року на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України у Французькій Республіці та відповідно до контракту (строкового трудового договору), укладеного між МЗС України та ОСОБА_2, останню направлено в довгострокове відрядження до Французької Республіки терміном до 4-х років.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4, який на час довготривалого відрядження ОСОБА_2 також виїхав та проживає разом зі своєю матір`ю в місто Париж.
Після розірвання шлюбу між сторонами неповнолітній ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . На час довготривалого відрядження ОСОБА_2 неповнолітній ОСОБА_3 став проживати у своїх дідуся та бабусі по лінії матері за адресою: АДРЕСА_3, які на час відрядження ОСОБА_2 займаються вихованням, опікою та утриманням ОСОБА_3 .
Про довгострокове відрядження ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 знав заздалегідь, але не ставив питання щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за своїм місцем проживання.
Неповнолітній ОСОБА_3 навчається в гімназії № 48 міста Києва, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та його вихованням та опікою займаються безпосередньо дідусь та бабуся по лінії матері.
Між сторонами виникли неприязні стосунки, що викликані ненаданням дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Французької Республіки на час довготривалого відрядження ОСОБА_2
Свою відмову в наданні відповідного дозволу ОСОБА_1 обґрунтовував побоюваннями, що у разі виїзду сина за кордон на час відрядження
ОСОБА_2 він буде позбавлений можливості у спілкуванні, вихованні та побаченнях зі своїм сином ОСОБА_3 .
Також свою позицію обґрунтовував тим, що за місцем його проживання у АДРЕСА_1 створені всі умови для проживання його сина ОСОБА_3, що підтверджується актом обстеження умов проживання.