Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 754/10815/16-ц
провадження № 61-33654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Курило В. П. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Журавель В. І., Зайцева А. Ю., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у складі судді Лісовської О. В. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Прокопчук Н. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" (далі - ТОВ "Ковальська-Житлосервіс") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2016 року між сторонами був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених договором.
Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого періоду часу зобов`язань за договором у відповідача станом на 01 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 22 689,00 грн. З урахуванням інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 182,93 грн.
ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" на підставі статей 322, 526, 625 ЦК України просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 34 182,93 грн та судові витрати по справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого
2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що фактичне заселення відповідача до квартири було здійснено у лютому 2016 року, а 01 лютого 2016 року був укладений між сторонами договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який набрав чинності з 01 лютого
2016 року. До 01 лютого 2016 року з боку позивача не було жодних пропозицій щодо укладення договору з відповідачем, рахунки зі сплати житлово-комунальних послуг відповідачу не надсилались. Відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2013 року по травень 2016 року включно, оскільки жодних зобов`язань за цим договором у відповідача не виникало.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" відхилено.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ "Ковальська-Житлосервіс", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 червня 2017 року ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутність письмового договору не звільняє боржника від обов`язку утримання майна, власником якого він є, та оплати житлово-комунальних послуг.
Доказів того, що вселення боржника до квартири АДРЕСА_2 відбулось лише в лютому 2016 року, відповідачем не надано, що само по собі не звільняє боржника від оплати за отримані житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2013 року по 01 лютого 2016 року.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів цивільної справи:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва.
11 вересня 2017 року цивільна справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу разом із матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року заяву судді
Антоненко Н. О. про самовідвід у справі за ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Справу передано на автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Право власності на вказану квартиру у відповідача виникло на підставі договору міни від 17 липня 2012 року, укладеного між приватним акціонерним товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" та ОСОБА_1 (а. с. 22).
Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 20 липня
2012 року, що підтверджується Витягом з Реєстру (а. с. 8).