ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №820/9373/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року (суддя Лук`яненко М.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року (судді: Курило Л.В. (головуючий), Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.)
у справі № 820/9373/13-а
за позовом Приватного підприємства "Вітромак"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2013 року Приватне підприємство "Вітромак" (далі - ПП "Вітромак") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2013 року № 0002202210, № 0002212210 та № 0002222210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Московському районі м. Харкова безпідставно, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки від 09 липня 2013 року, а відтак суперечать вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, позов ПП "Вітромак" задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17 липня 2013 року № 0002202210, № 0002212210 та № 0002222210.
Судові рішення мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення ПП "Вітромак" положень пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях. Документального підтвердження зазначені обставини в ході розгляду справи не знайшли.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Московському районі м. Харкова звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також невірну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Вітромак" відмовити.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 квітня 2014 року відкрив касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Також ПП "Вітромак" зазначило, що зміст касаційної скарги зводиться до формальних міркувань про неповне дослідження доказів із проханням здійснити переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи.
15 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 10 червня 2013 року до 02 липня 2013 року посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі направлень від 10 червня 2013 року №№ 944, 945, 946, 947, 948, 949 відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року до 01 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2013 року №2330/22.2-05/36224648.
Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено наступні порушення:
- пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів від операційної діяльності на загальну суму 216 034,00 грн, зокрема за 4 квартал 2012 року у сумі 216 034,00 грн; підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 45 367,00 грн, зокрема за 4 квартал 2012 року на суму 45 367,00 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 239 155,00 грн, зокрема за серпень 2011 року - 42 452,00 грн, квітень 2012 року - 23 977,00 грн, серпень 2012 року - 53 376,00 грн, вересень 2012 року - 63 235,00 грн, жовтень 2012 року - 12 908,00 грн, грудень 2012 року - 43 207,00 грн; підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 214 964,00 грн, зокрема за вересень 2011 року - 18 261,00 грн, за квітень 2012 року - 23 977,00 грн, за серпень 2012 року - 53 376,00 грн, за вересень 2012 року - 63 235,00 грн, за жовтень 2012 року - 12 908,00 грн, за грудень 2012 року - 43 207,00 грн; підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість (ряд. 24) за вересень 2011 року у сумі 24 191,00 грн.;
- статті 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". На підставі статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" позитивна курсова різниця в сумі 452,21 грн нарахована для перерахування до Державного бюджету України.
На підставі висновків акта перевірки від 09 липня 2013 року № 2330/22.2-05/36224648 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року:
- № 0002202210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 56 708,80 грн, зокрема за основним платежем - 45 367,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 341,80 грн;
- № 0002212210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 268 705,00 грн, зокрема за основним платежем - 214 964,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 741,00 грн;
- № 0002222210, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 24 191,00 грн.
Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 56 708,80 грн, з податку на додану вартість у розмірі 268 705,00 грн та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 24 191,00 грн є невідповідність, на думку податкового органу, залишків товару (скла), визначених у товарному балансі, з фактичними залишками товару на підприємстві, тобто, встановлення факту реалізації позивачем товару без відображення таких операцій у податковому обліку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.