ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа №274/2859/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17237/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 274/2859/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Житомирського обласного військового комісаріату (далі - Житомирський облвійськкомат) про визнання нечинним рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міноборони
на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.09.2016, ухвалену у складі головуючого судді Хуторної І.Ю. та
ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Зарудяної Л.О., суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати нечинним рішення Департаменту фінансів Міноборони та Житомирського облвійськкомату про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 20-місячного грошового забезпечення, як інваліду ІІІ групи;
зобов`язати Міноборони провести нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 20 - місячного грошового забезпечення, як інваліду ІІІ групи, військовослужбовцю звільненому з військової служби - на день звільнення за останньою посадою, виходячи з посадового окладу за військовим званням, щомісячних видів грошового забезпечення і одноразових додаткових видів грошового забезпечення та провести виплату нарахованих коштів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на те, що у квітні 1984 року при виконанні службових обов`язків в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, він приймав участь у військовій бойовій операції, під час якої йому було спричинені тілесні ушкодження в ділянку голови, правої лівої кисті, лівого колінного суглобу та лівої гомілки. 15.05.1995 відповідно до наказу № 053-ПМ Командуючого військами Прикарпатського військовою округу його звільнено в запас за віком. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я він лікувався у 2010 та 2012 роках у Житомирському обласному госпіталі. Відповідно до акта огляду МСЕК з 24.07.2012 йому встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. У визначеному законом порядку він звернувся до Міноборони з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У березні 2016 року з Житомирського облвійськкомату отримав листа, відповідно до якого Департамент фінансів Міноборони йому відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - постанова № 499, Порядок № 499 відповідно) та стаття 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2007, та осіб звільнених після зазначеної дати, яким встановлено інвалідність. Вважає, що зазначена відмова є протиправною та такою, що порушує та обмежує його права.
2. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області постановою від 21.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність Міноброни, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
зобов`язав Міноборони вирішити питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499 та статті 16 Закону № 2011-XII.
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського облвійськкомату - відмовив.
3. 30.12.2016 Міноборони звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу та 15.05.1995 був звільнений в запас у зв`язку з вислугою років, що підтверджується копією витягу з наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу № 053-ПМ.
Відповідно до акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 263 на підставі направлення ТВО військового комісара Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату від 02.04.2012 проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_1 та виявлено рубці в ділянці чола зліва, на долонних поверхнях обох кистей, на зовнішньо-боковій поверхні лівого колінного суглобу, на зовнішній поверхні лівої гомілки. Дані рубці могли виникнути на місці загоювання ран, які могли утворитися від дії вогнепального поранення, що можливо в термін та за обставин, що вказав потерпілий (1984 рік).
З витягу з протоколу засідання Центральної військової - лікарської комісії Міноборони по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 09.07.2012 № 1326 видно, що отримане позивачем поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 239762 від 31.07.2012, ОСОБА_1 з 24.07.2012 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, позивач 28.12.2015 звернувся до Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату, який направив документи позивача до Житомирського облвійськкомату.
Житомирський облвійськкомат 30.12.2015 заяву ОСОБА_1, разом з доданими документами та висновком про відсутність права на отримання одноразової ним грошової допомоги направив до Міноборони.
Листом від 29.02.2016 № 248/3/6/1077 Департамент фінансів Міноборони повідомив Житомирський облвійськкомат про те, що підстави для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відсутні та повернув документи.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскільки позивач отримав право на призначення вказаної допомоги 24.07.2012, тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку № 499. При цьому, суди попередніх інстанції вказали на те, лист Департаменту фінансів Міноборони не можна розцінювати як рішення Міноборони про результати розгляду звернення позивача. У Міноборони рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, проте дій, спрямованих на прийняття відповідного рішення уповноваженим органом (комісією), цим Департаментом вжито не було.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що строки визначені у статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ щодо реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги поширюються на позивача, оскільки станом на 01.01.2014 не приймалось рішень про виплату йому такої допомоги, у зв`язку з тим, що строк позивачем пропущено.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
12. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
13. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
14. Предметом спору у цій справі є дії щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи.
15. Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) було закріплено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.