Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 274/6061/14-ц
провадження № 61-35792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", яка підписана представником Шахрай Оксаною Анатоліївною, на постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 52107С126. За умовами договору позичальнику було надано кредит у сумі 31 450,00 доларів США з кінцевою датою погашення 16 жовтня 2028 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12т) + 7, 10 % річних, але не менше 12,50 % річних.
Починаючи з березня 2009 року ОСОБА_1 не сплачував кошти на погашення боргу за кредитом та відсотками. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 52107С126 від 24 жовтня 2007 року в розмірі 258 694, 87 грн, в тому числі 29 328,40 доларів США - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні - 232 427,57 грн), 2832,58 доларів США (в еквівалентному відношенні - 22 448,20 грн) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів США (в еквівалентному відношенні - 484,22 грн) - прострочені відсотки, пеня - 3 334, 88 грн. Рішення суду не виконано.
Станом на 17 жовтня 2016 року заборгованість за процентами по договору за період з 07 квітня 2010 року по 17 жовтня 2016 року становить: 24 291,43 долари США. За період з 05 листопада 2013 року по 05 листопада 2014 року пеня за порушення строків погашення процентів за договором становить 36 326,48 грн, за порушення строків погашення кредиту 70 34,28 грн, а всього 106 674,76 грн.
Банк, з урахуванням уточнення позовних вимог у жовтні 2016 року, просив стягнути з ОСОБА_1 :
24 291,43 доларів США заборгованості по процентам;
106 674,76 грн пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання кредитного договору удаваним.
Зустрічний позов мотивований тим, що 24 жовтня 2007 року між ним та банком, укладено кредитний договір № 52107С126. За умовами цього договору банк зобов`язався надати йому кредит у сумі 31 450 доларів США, з кінцевою датою погашення 16 жовтня 2028 року для оплати придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно пункту 2.3.1 кредитного договору кредит надається в готівковій формі.
ОСОБА_1 вказував, що він зобов`язався повернути отримані кошти, сплативши відсотки за користування кредитом. Хоча валютою кредиту були долари США, в дійсності він отримав кредит у гривні у сумі 158 822,50 грн. Про це, серед іншого, свідчить і цільове використання кредиту - оплата придбання нерухомого майна, вартість якого виражена у національній валюті у розмірі 186850,00 грн. Окрім того, у пункті 2.1.2 кредитного договору вказано, що за придбання квартири за рахунок власних коштів він сплатив авансовий платіж у сумі 28 027,50 грн.
ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір № 52107С126 від 24 жовтня 2007 року, укладений між ним та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в частині визначення валюти кредитування - долар США удаваним та укладеним в національній валюті України - гривні.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 червня 2015 року, позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено. Звернуто стягнення на квартиру ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (що є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору № 52107Z126 від 24 жовтня 2007 року), шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на дату проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 621 047,30 грн., яка складається з процентів у розмірі 18 181,35 доларів США, що еквівалентно 514 372,54 грн. за курсом Національного банку України станом на 25 лютого 2015 року, та пені у розмірі 106 674,76 грн, за кредитним договором № 52107С126 від 24 жовтня 2007 року, перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний позивачем спосіб і відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, про які просив відповідач.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що зверненню стягнення на предмет іпотеки має передувати визначення суми заборгованості. Так, заперечуючи проти позову, відповідач подав розрахунок заборгованості, складений ним, заяву про зменшення пені та заяву про застосування позовної давності. Суди не врахували, що правове значення для переривання перебігу позовної давності мають ті дії, які свідчать про визнання боргу, про стягнення якого просить позивач. Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суди не зазначили початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" борг за кредитним договором № 52107С126 від 24 жовтня 2007 року: за відсотками за період з 06 листопада 2011 року до 17 жовтня 2016 року у розмірі 18 411,73 доларів США та пеню в розмірі 106 674,76 грн. У задоволенні іншої частини вимог первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк мав право на укладення кредитного договору та на надання кредиту позичальнику у доларах США. Після укладання оспорюваного договору ОСОБА_1 виконував його умови, сплачуючи внески в рахунок погашення кредиту у доларах США, а отже, визнавав дійсність договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що укладанням кредитного договору сторони приховували укладання іншого виду договору. Обов`язків з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_1 належним чином не виконує. Оскільки з травня 2010 року ОСОБА_1 грошових коштів на погашення боргу за кредитом за відсоткам не вносив, а з позовом банк звернувся 05 листопада 2014 року, у задоволенні позову про стягнення відсотків за період з 07 квітня 2010 року по 05 листопада 2011 року суд відмовляє за пропуском позовної давності. Заборгованість підлягає стягненню за період з 06 листопада 2011 року по 17 жовтня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків та пені за кредитним договором № 52107С126 від 24 жовтня 2007 року та судового збору скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що реалізуючи своє право, передбачене вищезазначеною частиною статті 1050 ЦК України, надсилаючи вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, кредитор в односторонньому порядку змінює строк виконання зобов`язання за кредитним договором і строк виконання зобов`язання за договором настає достроково. Відтак, пред`явлення кредитором вимоги про дострокове стягнення заборгованості та реалізація такого права через рішення суду є волевиявленням кредитора, який бажає повернути достроково надані боржнику кошти через порушення ним кредитної дисципліни, при цьому добровільно відмовляючись отримувати прибуток у вигляді відсотків за користування кредитом, які б могли бути отримані до закінчення строку дії кредитного договору. Ухвалення судом рішення за позовом кредитора про стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за кредитним договором достроково змінює зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту частинами до певної дати на обов`язок по виконанню судового рішення та повернення достроково всієї суми заборгованості за кредитним договором. Внаслідок такого рішення залишаються зобов`язання зі сплати боргу, визначеного судовим рішенням, та право кредитора на нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України за час невиконання такого рішення. Волевиявлення сторін при укладенні кредитного договору було вільним, ОСОБА_1 повністю усвідомлював умови кредитування та самостійно за власним бажанням обрав кредитування у доларах США, що не суперечить законодавству, оскільки банк має ліцензію на здійснення валютних операцій, а тому мав право на укладення кредитного договору у іноземній валюті.