ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2019 року
Київ
справа №815/3564/17
адміністративне провадження №К/9901/2338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий - Стефанов С.О., судді: Самойлюк Г.П., Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (головуючий - Кравченко К.В., судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В.),
В С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. В липні 2017 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Головне управління ДМС України в Одеській області), Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.07.2017 р. просив: скасувати наказ Головного управління ДМС України в Одеській області від 19.12.2016 р. № 242, викладений в повідомленні від 19.12.2016 р. № 5/1-461 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; скасувати рішення ДМС України від 21.04.2017 р. № 29-17; зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області заяву ОСОБА_1 про надання політичного притулку направити для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням обставин, що стали підставою для її скасування.
2. Позов обґрунтував тим, що він народився у Вірменії у вірмено-азербайджанській сім`ї. Військовий конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах змусив його батьків у 1991 році переїхати у Грузію, де позивач отримав громадянство. Зазначив, що у 2008 році через свою національність (азербайджанець) він був затриманий на території Вірменії і незаконно засуджений до 12 років позбавлення волі за звинуваченням у вчиненні замаху на вбивство політичного діяча. У 2009 році співробітники Служби національної безпеки Вірменії відпустили його з місця позбавлення волі за умови виконання спеціального завдання з викрадення вірменина з території Азербайджану. Не виконавши вказаного завдання, позивач повернувся до Грузії, де протягом всього часу перебування (до листопада 2015 року) він мав переховуватись і постійно змінювати місце проживання через страх викрадення та вивезення до Вірменії . На думку позивача, він має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у Вірменії, що є підставою для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що аналіз матеріалів особової справи з точки зору оцінки тверджень позивача в контексті ситуації в країні його громадянської належності дозволяє зробити висновок, що позивач не обґрунтував неможливості повернення до країни громадянської належності через індивідуальні побоювання стати жертвою переслідувань за критеріями, визначеними пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі адвокат позивача Лещенко А.В. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
6. Посилається на неправильне застосування судами частини шостої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", оскільки матеріали справи містять достатньо доказів наявності у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань у Вірменії через національність матері (азербайджанки) і політичні переконання, пов`язані з незаконною окупацією і військовим конфліктом між Азербайджаном та Вірменією через Нагірний Карабах.
7. Зазначає, що суди не дали оцінку доводам позивача про порушення відповідачем Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. №N 649, в частині відсутності у висновку про відмову в оформленні документів посилань на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником.
8. Заявник касаційної скарги вказує також на те, що суди попередніх інстанцій не застосували Угоду про допомогу біженцям і вимушеним переселенцям від 24.09.1993 р., яка підлягає застосуванню, зокрема, для визначення поняття "біженець".
9. Посилається також на порушення судом апеляційної інстанції статті 197 КАС України (в редакції, чинній на час апеляційного розгляду) в частині розгляду справи в порядку письмового провадження за наявності клопотання позивача про розгляд справи за його участю і заяви від останнього про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.
10. У відзиві на касаційну скаргу ДМС України просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ІV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Грузії, за етнічною належністю вважає себе азербайджанцем (батько є вірменом, мати - азербайджанкою).
12. 07.11.2015 р. позивач авіарейсом з Грузії прибув на територію України на підставі паспортного документа громадянина Грузії. Під час проходження паспортного контролю позивача було затримано співробітниками правоохоронних органів України та застосовано до нього екстрадиційний арешт у зв`язку з надходженням від Міністерства юстиції Республіки Вірменія запиту про видачу особи для виконання вироку Північного Кримінального суду Республіки Вірменія від 29.12.2008 р., яким ОСОБА_1 засуджено до 12 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених статтею 34-305 (замах на вбивство державного, політичного або громадського діяча) і частиною другою статті 235 (незаконні придбання, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв) Кримінального кодексу Республіки Вірменія.
13. Перебуваючи в Одеській установі виконання покарань (№21) УДПСУ в Одеській області, ОСОБА_1 13 січня 2016 року звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про надання йому політичного притулку. У заяві зазначив, що кримінальна справа, порушена відносно нього у Вірменії, має політичний характер, злочину він не вчиняв, а його життю і здоров`ю загрожує небезпека.
14. За результатами розгляду заяви Головне управління ДМС України в Одеській області відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" прийняло рішення про відмову в прийнятті заяви (наказ від 29.01.2016 р. № 19). Згідно з висновком головного спеціаліста по роботі з біженцями управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУДМС України в Одеській області від 29.01.2016 р., покладеним в основу прийнятого рішення, заява ОСОБА_1 не містить умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а вказує на те, що він бажає уникнути процедури екстрадиції до Вірменії, де його обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, шляхом подання заяви про отримання політичного притулку в України. Зазначений факт разом із відсутністю будь-яких матеріалів, що можуть підтвердити ймовірність переслідувань або застосування серйозної шкоди в країні громадянської належності (Грузія), розцінено відповідачем як намагання іноземця видати себе за іншу особу при зверненні з відповідною заявою до відділу по роботі з біженцями ГУДМС України в Одеській області.
15. Зазначене рішення ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 815/1016/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДМС України в Одеській області від 29.01.2016 р. № 19 та зобов`язано Головне управління ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2016 р. щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
17. Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача не було підстав, визначених у частині шостій статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", для відмови в прийнятті заяви ОСОБА_1, оскільки твердження про намагання останнього видати себе за іншу особу нічим не підтверджені та фактично ґрунтуються на суб`єктивному баченні органу міграційної служби. Не надано відповідачем і доказів того, що ОСОБА_1 раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
18. За результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.01.2016 р. заступником начальника управління - начальником відділу по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС України в Одеській області 19 грудня 2016 року складено письмовий висновок про необхідність відмови в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з посиланням на те, що заява є очевидно необґрунтованою, тобто у заявника відсутні умови, зазначені у пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
19. Як зазначено у висновку, під час опрацювання матеріалів особової справи (заяви, анкети та протоколу співбесіди) було встановлено, що шукач захисту не моє обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань в країні громадянської належності (Грузія), будь-які загрози щодо застосування тортур, смертної кари або нелюдського поводження у вказаній країні відсутні. З 01.04.2009 р. по 17.11.2015 р. заявник проживав на території Грузії та користувався захистом країни громадянської належності. Шукач захисту побоюється екстрадиції до Вірменії, де його звинувачують у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 355 КК Вірменії, що не містить ознак переслідування особи за конвенційними елементами визначення статусу біженця, оскільки Вірменія не є країною його громадянської належності. Єдиним мотивом звернення заявника за міжнародним захистом в Україні є бажання уникнути процедури екстрадиції до Вірменії. Елемент відсутності ознак його переслідування за політичними мотивами у Вірменії додатково підтверджується фактом розшуку особи каналами Інтерполу.
20. Наказом Головного управління ДМС України в Одеській області від 19.12.2016 р. № 242 на підставі статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" ОСОБА_1 відмовлено в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
21. 22.12.2016 р. позивач отримав повідомлення від 19.12.2016 р. № 5/1-461 про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
22. Рішенням ДМС України від 21.04.2017 р. № 29-17 відхилено скаргу ОСОБА_1 на наказ Головного управління ДМС України в Одеській області від 19.12.2016 р. № 242.
V. Позиція Верховного Суду
23. Частиною шостою статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.