ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №755/1623/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №755/1623/16-а
за позовом ОСОБА_1 до першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовича Максима Вікторовича, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2, представника громадянки Афганістану ОСОБА_1, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року (ухвалену у складі головуючого судді Виниченко Л.М.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів: Мацедонська В.Е., Лічевецький І.О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
1. У січні 2016 року громадянка Афганістану ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії першого заступника начальника ГУ ДМС України в м. Києві Войналовича М.В. щодо накладення на неї адміністративного стягнення та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №ПН МКМ 069257 від 12 січня2016 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки позивач протягом усього часу перебування в Україні сумлінно та добросовісно дотримувалася вимог чинного законодавства щодо дотримання строків оскарження шляхом своєчасного звернення до відповідних державних органів. Вона не з власної вини, а внаслідок несвоєчасного отримання рішення суду, а також внаслідок суттєвих складнощів мовного бар`єру не до кінця зрозуміла необхідну послідовність своїх дій у відносинах з відповідачем.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові не зазначено серію та номер службового посвідчення, чим можна було б підтвердити повноваження для винесення постанови та притягнення її до адміністративної відповідальності. Також у протоколі йдеться безпідставне посилання на порушення постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15 лютого 2012 року, оскільки дана постанова не має жодного відношення щодо її дій чи бездіяльності.
Також відповідачем не було прийнято до уваги та не з`ясовано ступінь її вини, несвоєчасність отримання постанови Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року, обставин, що пом`якшують відповідальність, малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, збіг обставин, її матеріальне становище та сімейний стан.
Короткий зміст рішень суду І інстанції
3. 28 березня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовича Максима Вікторовича, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити..
4. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що вчинене позивачем адміністративне правопорушення відповідає обраній відповідачем мірі відповідальності; позивачем не доведено вчинення своєчасних дій щодо продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
5. 23 червня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу громадянки Афганістану ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.16р. у справі №755/1623/16-а - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.16р. у справі №755/1623/16-а - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 13 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, представника громадянки Афганістану ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 представника позивача громадянки Афганістану ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року.
8. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
9. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 05 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 30 травня 2019 року №531/0/78-19.
10. Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (представника позивача у справі):
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
ОСОБА_2 , представник громадянки Афганістану ОСОБА_1, зазначає, що вчинене адміністративне правопорушення, як-то проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився, є малозначним та таким, що не потягло за собою будь-яких наслідків, що негативно вплинули б на громадський порядок, безпеку тощо, відтак не відповідає обраній мірі відповідальності. Позивачем вживалися заходи щодо узаконення її перебування на території держави шляхом оскарження в судовому порядку рішення міграційної служби про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
12. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (відповідача у справі)
Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій правомірно, а тому відсутні підстави для їх скасування.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Державної міграційної служби України від 16 січня 2015 року № 778-14 ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення позивачем було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, яким 30 червня 2015 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
14. Не погоджуючись з вказаним судовим рішення, позивач оскаржила його до суду апеляційної інстанції. Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та 25 серпня 2015 року апеляційну скаргу було повернуто позивачу внаслідок не усунення визначених судом недоліків.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року касаційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року залишена без змін.
15. У зв`язку із судовим оскарженням рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачу була видана довідка про звернення за захистом в Україні №005092 строком дії до 10 листопада 2015 року.
16. 12 січня 2016 року позивач звернулася до ГУ ДМС України за продовженням дії довідки. Того ж дня співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МКМ 069257.
17. На підставі вказаного протоколу першим заступником начальника ГУ ДМС України в м. Києві Войналовичем М.В. було прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності громадянку Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за частиною першою статті 203 КУпАП за порушення статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15 лютого 2012 року (перебування на території держави за документами, термін дії яких скінчився 10 листопада 2015 року), у зв`язку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
18. Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернулася із даними позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
19. Конституція України.