ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2019 року
Київ
справа №2340/3649/18
адміністративне провадження №К/9901/10843/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №2340/3649/18
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська - 2"
до Черкаської міської ради,
третя особа Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська - 2"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (у складі колегії: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось ОСББ "Смілянська-2" (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Черкаської міської ради (далі також відповідач), третя особа - Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Черкаської міської ради щодо залишення без розгляду заяви ОСББ "Смілянська-2" від 01 червня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Черкаську міську раду повторно розглянути заяву ОСББ "Смілянська-2" від 01 червня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що питання з яким позивач звернувся до Черкаської міської ради - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: АДРЕСА_1, під житловий будинок для приватизації не є правочином, на підставі якого земельна ділянка буде передана у власність позивача (даний етап є первинним у отриманні земельної ділянки), а тому посилання у відповіді на частину п`яту статті 116 ЗК України на стадії розроблення проекту землеустрою, є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про її протиправність.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу Черкаської міської ради задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасовано та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СМІЛЯНСЬКА-2" відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що твердження суду першої інстанції про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою є первинним етапом у отриманні земельної ділянки і не потребує узгодження з користувачами земельної ділянки (шляхом отримання нотаріально засвідченої згоди) на цьому етапі є порушенням прав та інтересів Черкаської міської ради як власника земельної ділянки і орендодавця, та норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 14 квітня 2019 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №2340/3649/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Саприкіну І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 червня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСББ "Смілянська-2" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
01 червня 2018 року позивач звернувся до центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою та відповідним пакетом документів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: АДРЕСА_1, під житловий будинок для приватизації.
Листом від 12 червня 2018 року №38712-з ОСББ "Смілянська-2" отримало відмову в задоволенні поданої заяви, у зв`язку з відсутністю нотаріально посвідчених згод попередніх землекористувачів на вилучення земельних ділянок, із зазначенням їх розмірів та умов вилучення.
В подальшому, 26 липня 2018 року позивач звернувся з вимогою аналогічного змісту до Черкаської міської ради, на що 07 серпня 2018 року отримав відмову з посиланням на норми законів та підзаконних нормативно-правових актів, що і у відмові від 12 червня 2018 року №38712-з.
Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову. Зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення Земельного кодексу України, зокрема статтю 123 цього кодексу. Зокрема посилається на те, що частини шоста та 13 статті 123 Земельного кодексу України взагалі стосуються затвердження проекту землеустрою, а не надання дозволу на його розроблення, що апріорі унеможливлює їх застосування до спірних правовідносин.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Черкаської міської ради здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Конституцією гарантується право власності на землю, так статтею 14 Основного закону передбачено, що це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 40 ЗК України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.