ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №809/423/16
адміністративне провадження №К/9901/7699/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі №809/423/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати, втрачених коштів як допомоги по безробіттю та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області (далі - Відділ, відповідач), в якому просив: стягнути середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 66113,16 грн, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 1447,30 грн, втрачених коштів як допомоги по безробіттю в сумі 10375,99 грн та моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вини відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу всіх належних сум при його звільненні не встановлено, у зв`язку з чим в даному спорі затримки розрахунку при звільненні, у розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП), не було. Суди зазначили, що на момент звільнення ОСОБА_1 являвся керівником відповідача, він же ніс персональну відповідальність за організацію та результати діяльності відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області, зокрема щодо виплати всіх сум, що належали звільненому працівникові при звільненні, а отже, невиплата усіх належних сум при звільненні сталася з вини саме позивача, що виключає наявність вини відповідача.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. На переконання заявника, судами не враховано ту обставину, що затримка у виплаті заробітної плати була понад два місяці після його звільнення, а тому вини ОСОБА_1, як роботодавця, не було. Крім того, зауважив, затримка розрахунку при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП дає підстави для застосування до відповідача санкцій, передбачених статтею 117 КЗпП.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 12 грудня 2016 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 27 травня 2019 року № 493/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 16 серпня 2013 року на підставі наказу №1586-кт від 15 серпня 2013 року позивача призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Наказом відповідача №01-к від 8 вересня 2015 року "Про призначення ОСОБА_1 ." оголошено накази Держгеокадастру №991-то від 8 вересня 2015 року та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №67-к від 8 вересня 2015 року "Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області".
28 жовтня 2015 року наказом відповідача №03-К, оголошено накази №1409-то та 94-К від 28 жовтня 2015 року, відповідно до яких позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, на підставі його заяви та листа Головного управління Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області №21-9-0.11-8065/0/2-15 від 19 жовтня 2015 року.
Також встановлено, що відповідно до Положення про Відділ Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області (далі - Положення), відділ у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Відділ очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держгеокадастру за пропозицією начальника Головного управління Держгеокадастру в області та за погодженням з Віце-прем`єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та звільняється з посади Головою Держгеокадастру. Начальник Відділу здійснює керівництво Відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано жодних доказів вини роботодавця щодо невиплати сум, належних працівникові при звільненні. Крім того, зазначив, що на момент звільнення ОСОБА_1 займав посаду керівника відповідача, він же ніс персональну відповідальність за організацію та результат діяльності Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області, зокрема щодо виплати усіх належних сум при звільненні сталася з вини саме позивача, що виключає наявність вини відповідача.
Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.