ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №820/6287/16
адміністративне провадження №К/9901/34187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (судді Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі № 820/6287/16 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - Університет) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Університету, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення одноразової грошової (вихідної) допомоги, передбаченої чинним законодавством;
- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 125 941 (сто двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна) грн. 65 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що згідно з наказом відповідача від 06 листопада 2015 року № 205о/с його звільнено зі служби (через скорочення штатів). Проте в день звільнення Університет не провів усіх необхідних розрахунків, а саме не виплатив одноразову грошову (вихідну) допомогу, передбачену чинним законодавством, натомість здійснив таку виплату лише 21 жовтня 2016 року. На переконання позивача, несвоєчасна виплата одноразової грошової (вихідної) допомоги порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задовольнив повністю.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 травня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погодившись з указаним рішенням апеляційного суду, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 15 червня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
30 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 528/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ.
Наказом Університету від 06 листопада 2015 року № 205о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Вислуга років позивача на день звільнення складає 30 років 03 місяці 05 днів.
При звільненні позивачу була нарахована одноразова грошова допомога в сумі 96 602,52 грн.
Кошти для виплати вказаної допомоги Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України направив Харківському національному університету внутрішніх справ 11 жовтня 2016 року за КПКВ 1001080 "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами із специфічними умовами навчання".
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 96 602,52 грн.
У зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу в день звільнення одноразової грошової (вихідної) допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги Харківський окружний адміністративний суд виходив з того, що норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) указують на те, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. У разі ж невиконання підприємством, установою, організацією такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Відтак, оскільки остаточний розрахунок (виплата одноразової грошової (вихідної) допомоги) з позивачем Університет здійснив майже через рік після звільнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки зазначеного розрахунку.
Натомість, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Харківський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що положення КЗпП України передбачають відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тобто затримку виплати заробітної плати. Між тим, порядок виплати грошової допомоги працівникам органів внутрішніх справ регулюють інші нормативно-правові акти, які, в свою чергу, не передбачають виплату грошової компенсації за затримку розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки грошова допомога при звільненні передбачена спеціальним законодавством і носить одноразовий характер та пов`язана з отриманням права особи на пенсію, то застосування норм КЗпП України в даному випадку не є можливим.
Верховний Суд вважає помилковим такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною 4 статті 9 цього Закону передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.