ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №580/1916/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21372/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року (суддя Гура А.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді Присяжнюк О.В., Бартош Н.С., Курило Л.В.) у справі № 580/1916/16-а за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (далі - Будильська сільрада) про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до відповідача про: визнання незаконним та скасування рішення восьмої позачергової сесії сьомого скликання Будильської сільради від 15 червня 2016 року "Про програму поліпшення умов праці та обслуговування працівниками казначейської служби на 2016 рік", як такого, що шкодить інтересам громади та спричинило необґрунтовані витрати (збитки) бюджету сільради на 10 000,00 грн; зобов`язання відповідача вчинити дії для повернення бюджету Будильської сільради 10 000,00 грн., які були необґрунтовано вилучені на ремонт приміщення казначейства.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що реалізації Програми поліпшення умов праці та обслуговування працівниками казначейської служби на 2016 рік (далі - Програма) завідомо була спрямована на завдання шкоди громади, оскільки не передбачала жодної вигоди чи благ громадянам Будильської сільради, та призвела до необґрунтованих збитків бюджету села на суму 10 000,00 грн. На думку позивача, зазначені кошти відповідач мав би витратити на поліпшення умов життя громади села. Приймаючи спірне рішення, сільрада перевищила свої повноваження, перейнявши на себе вирішення проблем органу казначейства, як самостійного державного органу.
Лебединський районний суд Сумської області постановою від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ремонт приміщення по відношенню до соціально-культурного розвитку є різними поняттями, і витрати за цими видатками проводяться за різними статтями обліку. Суди не взяли до уваги та не відобразили в своїх рішеннях доводи позивача про те, що Програма є фіктивною, оскільки умисно підведена до статті 91 Бюджетного кодексу України, яка не передбачає видатків на ремонт сторонніх установ, спрямована на завдання шкоди громаді. Позивач вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 14 липня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 534/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами попередніх інстанцій установлено, що листом від 30 березня 2016 року № 01-08/590 начальник Лебединського управління Державної казначейської служби України Сумської області звернувся до голови Будильської сільради Шкурко В.О. з проханням знайти можливість щодо виділення коштів з сільського бюджету в сумі 15 000,00 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації на ремонт підлоги першого поверху приміщення державного казначейства у зв`язку з обмеженням фінансування з державного бюджету.
15 червня 2016 року на восьмій (позачерговій) сесії сьомого скликання Будильської сільради прийнято рішення про затвердження Програми поліпшення умов праці та обслуговування працівниками казначейської служби на 2016 рік. Відповідно до протоколу сесії сільради за таке рішення депутати проголосували одноголосно. Доручено сільському голові укласти угоду про передачу коштів державному бюджету на виконання заходів, зазначених в Програмі.
Відповідно до пункту 4 Програми її фінансування здійснюватиметься у межах коштів, переданих у вигляді субвенції з місцевого бюджету Будильської сільради до державного бюджету на виконання програми.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірне рішення Будильської сільради відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Законність виділення та використання коштів за Програмою перевірено відповідними службами фінансового контролю.
Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.