ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2019 року
м. Київ
справа № 910/10116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УКРВТОРЧОРМЕТ",
представник позивача - Шерстюк Д.В., адвокат (довіреність від 04.03.2019 № 04/03, свідоцтво від 30.12.1998 № 1519/10); Кравчук О.А., адвокат (довіреність від 08.01.2019 б/н, свідоцтво від 29.03.2012 № 4824/10),
відповідач - акціонерне товариство "Сбербанк",
представник відповідача - Гапон В.С., адвокат (довіреність від 01.02.2019 № 72, свідоцтво від 02.03.2018 № 000267),
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (головуючий Мартюк А.І, судді: Калатай Н.Ф. і Зубець Л.П.)
у справі № 910/10116/18
за первісним позовом публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ"
до акціонерного товариства "Сбербанк"
про визнання недійсним договору застави та зобов`язання вчинити дії
та за зустрічним позовом акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк)
до публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" (далі - Товариство)
про визнання правочину дійсним.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банка (з урахуванням зміни предмета позову) про:
- визнання недійсним договору застави від 25.05.2015 б/н (далі - Договір застави), укладеного Товариством та публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Банк, на забезпечення виконання зобов`язань Товариства за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 №74-В/11/54КЛ (далі - Договір);
- припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження від 26.05.2015 № 15360588 на рухоме майно (корпоративні права), що належить Товариству (ідентифікаційний код 00191483; місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27), переданого в заставу Банку на підставі недійсного Договору застави, та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису № 10, а саме: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 26.05.2015 17:00:24 № 15360588, реєстратором: державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: Договір застави, Банк; об`єкт обтяження: корпоративні права, які належать Товариству, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України "Про господарські товариства" та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі у загальних зборах учасників, отримання частини прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо; заставна вартість складає 4 455 000,00 грн.; відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати; обтяжувач: публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", код: 258959784, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. 247-43-31; боржник: Товариство, код: 00191483, 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; розмір основного зобов`язання 11 792 336,52 долара США; строк виконання зобов`язання: 06.07.2016; термін дії: 26.05.2020; звернення стягнення: не зареєстровано; додаткові дані: Договір, укладений Товариством і Банком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони, підписавши Договір застави, чітко передбачили умови набуття чинності цим правочином, а саме: з моменту його нотаріального посвідчення. Проте, оскільки Договір застави нотаріально посвідчений не був, наявні підстави для визнання його недійсним згідно з положеннями статті 14 Закону України "Про заставу" та частини другої статті 215 ЦК України. З огляду на недійсність спірного Договору застави Товариство також вважало, що у Банку не було підстав для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо обтяжень належних Товариству корпоративних прав, які виступали предметом застави за спірним Договором застави.
У свою чергу, Банк звернувся до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства про визнання дійсним Договору застави, укладеного Банком та Товариством на забезпечення виконання зобов`язань за Договором.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов Договору застави, здійснені певні дії, які направлені на виконання цього договору. Однак, за твердженням Банку, Товариство свідомо ухилилося від нотаріального посвідчення оспорюваного правочину, внаслідок чого наявні всі необхідні умови, передбачені частиною другою статті 220 ЦК України для визнання спірного правочину дійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2018 первісний позов задоволено частково. Припинено у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження від 26.05.2015 № 15360588 на рухоме майно (корпоративні права), що належить Товариству, переданого в заставу Банку на підставі Договору застави, та вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис № 10, а саме: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 26.05.2015 17:00:24 № 15360588, реєстратором: державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: Договір застави, Банк; об`єкт обтяження: корпоративні права, які належать Товариству, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених ЦК України, ГК України, Законом України "Про господарські товариства" та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі у загальних зборах учасників, отримання частини прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо; заставна вартість складає 4 455 000,00 грн.; відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати; обтяжувач: публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", код: 258959784, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. 247-43-31; боржник: Товариство, код: 00191483, 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; розмір основного зобов`язання 11 792 336,52 долара США; строк виконання зобов`язання: 06.07.2016; термін дії: 26.05.2020; звернення стягнення: не зареєстровано; додаткові дані: Договір, укладений Товариством і Банком.
Стягнуто з акціонерного товариства "Сбербанк" на користь публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- Договір застави є неукладеним, а відтак не породжує будь-яких правових наслідків;
- Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження як часткового виконання спірного Договору застави, так і ухилення іншої сторони від його нотаріального посвідчення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задоволено, а саме - визнано дійсним Договір застави, укладений Банком та Товариством на забезпечення виконання зобов`язань за Договором.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:
- Банком доведено вчинення сторонами дії, які направлені на виконання Договору застави, та ухилення Товариства від нотаріального посвідчення оспорюваного правочину;
- враховуючи наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову та взаємовиключеність підстав первісного позову і зустрічного позову, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову в частині визнання Договору застави недійсним;
- відсутні й підстави для задоволення похідних первісних вимог у частині припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження та вилучення відповідного запису.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2018 залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не застосовано норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме статтю 585, частину четверту статті 639, частину третю статті 640 ЦК України та статтю 13 Закону України "Про заставу".
Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 25.05.2015 Товариством (заставодавець) та публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель), правонаступником якого є Банк, укладено Договір застави, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань заставодавця, які випливають з Договору, укладеного заставодавцем та заставодержателем, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії Договору, зокрема з урахуванням змін до нього, внесених згідно з додатковим договором від 25.05.2015 № 5 (основний договір), які (зобов`язання) зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 Договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу право на частку у статутному фонді, зазначене у пункті 3.1 Договору застави.
Відповідно до пункту 1.2 Договору застави протягом дії цього договору предмет застави знаходиться під забороною його відчуження.
Згідно з пунктом 3.1 Договору застави предметом застави за цим договором є корпоративні права, які належать Товариству, яке засноване 29.09.1994 та зареєстроване за реєстраційним номером 10671050014002381 і здійснює свою діяльність згідно із законодавством України, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: 02160, м.Київ, вул.Каунаська, 27, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", ЄДРПОУ 31781365, та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, в розмірі 198 889 778,02 грн., що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених ЦК України, ГК України, Законом України "Про господарські товариства" та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі в загальних зборах учасників, отримання частки прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо.
Пунктом 3.2 Договору застави передбачено, що за взаємною згодою сторін вартість предмета застави складає 4 455 000,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Договору застави право застави за цим договором виникає з моменту укладення цього договору в письмовій формі, а у випадку, коли цей договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з пунктом 9.1 Договору застави цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання усіх зобов`язань за основним договором.
Пунктом 9.3 Договору застави передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору є дійсними лише за умови, що вони здійснені в письмовій формі і посвідчені нотаріально.
Судами попередніх інстанцій вказано, що правовідносини у сфері застави регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про заставу" та ЦК України.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.
Згідно із статтею 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Частиною четвертою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
Статтею 14 Закону України "Про заставу" передбачено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Частинами третьою, четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Приймаючи рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні оспорюваного правочину сторонами не було дотримано передбаченої угодою сторін вимоги щодо його нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим Договір застави є таким, що не вчинений (не укладений). Поряд з цим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору застави дійсним.
Однак суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
При цьому при вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з`ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений. Правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 та частиною другою статті 220 ЦК України.