ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2209/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є В. - головуючого, Чумака Ю.Я., Мачульського Г.М.,
секретар судового засідання - Астапова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГАММА" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2018 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГАММА" до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним пункту рішення міської ради, визнання недійсним пункту договору оренди землі,
за участю представників:
позивача - не зʼявилися;
відповідача - не зʼявилися;
третьої особи на стороні позивача - не зʼявилися;
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІГАММА" (далі - ТОВ "ДІГАММА") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі - Рада), третя особа - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК), в якому просило:
- визнати недійсним пункт 2 рішення Ради від 07.10.2016 № 26-12/VІІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк ТОВ "ДІГАММА" на вул. Шевченка, 223 за фактичним розміщенням будівлі супермаркету";
- визнати недійсними пункт 9 договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області від 22.10.2012 (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064), зареєстрованого 17.10.2013 за № 2947251, в частині визначення розміру орендної ставки та пункт 3 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.10.2016 до договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області від 22.10.2012 (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064), зареєстрованого 17.10.2013 за № 2947251;
- спонукати Раду укласти з ТОВ "ДІГАММА" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області від 22.10.2012 (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064), зареєстрованого 17.10.2013 за № 2947251, про встановлення розміру орендної плати на земельну ділянку у редакції, викладеній у позові.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що встановивши у спірному пункті 2 рішення Ради від 07.10.2016 № 26-12/VІІ орендну плату за земельну ділянку по вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель замість 10 %, як було погоджено у договорі оренди земельної ділянки від 22.10.2012, без попереднього узгодження зміни істотної умови договору із ТОВ "ДІГАММА", Рада порушила вимоги статей 25, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 11, 627, 628, 638, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а встановивши для інших субʼєктів господарювання орендну ставку за користування землею аналогічного цільового призначення у розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель, Рада порушила вимоги статей 1, 2, 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та статей 15, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки встановлюючи різний розмір орендної плати для субʼєктів господарювання, які здійснюють однакові види діяльності, Рада створює несприятливі умови господарювання для позивача порівняно з іншими орендарями.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 27.05.2011 Рада прийняла рішення № 11-8/VІІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк ТОВ "ДІГАММА" по вул. Шевченка, 223", згідно з яким ТОВ "ДІГАММА" поновлено договір оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 223 площею 0,6101 га строком на 3 роки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Встановлено орендну плату у розмірі 10 % від діючої нормативної грошової оцінки земель.
2.2. 22.10.2012 на підставі зазначеного рішення між Радою (орендодавець) та ТОВ "ДІГАММА" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, розташовану по вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064).
2.3. Згідно з пунктом 9 договору розмір орендної плати становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 493 760,03 грн на рік.
2.4. На підставі звернення ТОВ "ДІГАММА" до Ради від 23.08.2016 про поновлення договору оренди землі 07.10.2016 Радою було прийнято рішення № 26-12/VІІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк ТОВ "ДІГАММА" по вул. Шевченка, 223 за фактичним розміщенням будівлі супермаркету", згідно з яким поновлено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) площею 0,6101 га строком на 3 роки із тим самим цільовим призначенням.
2.5. За змістом пункту 2 зазначеного рішення Ради ТОВ "ДІГАММА" встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель.
2.6. 12.10.2016 між Радою та ТОВ "ДІГАММА" було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:002:0064) площею 0,6101 га по вул. Шевченка, 223 у м. Нікополі Дніпропетровської області строком на 3 роки.
2.7. Згідно з пунктом 3 цієї додаткової угоди орендна плата встановлюється у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель, що становить 1 058 769,98 грн за 1 рік.
2.8. Листом від 26.02.2018 б/н ТОВ "ДІГАММА" звернулося до Ради з проханням внести зміни до пункту 2 рішення Ради від 07.10.2016 № 26-12/VII та встановити орендну плату за землю у розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель. Лист обґрунтовано тим, що Рада вчинила дії дискримінаційного характеру стосовно ТОВ "ДІГАММА", оскільки для інших субʼєктів господарювання встановлювала ставку орендної плати за землю у розмірі 3 %.
2.9. 12.04.2018 Рада листом № 2841/18 повідомила ТОВ "ДІГАММА", що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані або змінені органами місцевого самоврядування. Водночас Рада наголосила, що зміна розміру орендної плати здійснюється за взаємною згодою сторін, тому ТОВ "ДІГАММА" не позбавлено права на звернення до Ради з відповідним листом про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2018 (суддя Кеся Н.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на те, що позивач не довів, а у справі відсутні беззаперечні та достатні докази того, що субʼєктів господарювання у рішеннях Ради, копії яких надані позивачем до позову, можна вважати конкурентами позивача, а в рамках цієї справи суд позбавлений можливості встановити факт порушення антиконкуретного законодавства відповідачем, оскільки ці обставини виходять за межі правовідносин між сторонами у справі. Також суд зазначив про безпідставне посилання позивачем на положення Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.
3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (колегія суддів: Широбокова Л.П., Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) рішення змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначення ставок орендної плати відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, спірне рішення Ради прийнято у передбачений законом спосіб - на сесії міської ради, розмір орендної плати визначено відповідно до положень пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та узгоджено із позивачем шляхом підписання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним пункту 2 рішення Ради від 07.10.2016 № 26-12/VІІ, пункту 9 договору оренди земельної ділянки та пункту 3 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.10.2016 щодо встановлення для позивача розміру орендної плати.
Щодо вимог про спонукання Раду укласти з ТОВ "ДІГАММА" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про встановлення орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час звернення позивача із позовом дія договору оренди земельної ділянки не закінчилася (договір чинний до 22.10.2019), тому фактично за своєю суттю вказані вимоги є вимогами про внесення змін до діючого договору в частині розміру орендної плати, що є істотною умовою договору та можливо лише за згодою сторін.
Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що спірні правовідносини сторін регулюються положеннями ЦК України щодо способів захисту цивільного права, визнання договорів недійсними та внесення змін до договору, положеннями статей 124, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", нормами ПК України, які суд першої інстанції не застосував при вирішенні даного спору, натомість застосувавши норми Закону України "Про захист економічної конкуренції", які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі ТОВ "ДІГАММА" посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини 2 статті 25 ГК України, статей 203, 215 ЦК України, пункту 288.5 статті 288 ПК України, статей 4-6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", частини 2 статті 48, частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та зазначає про неврахування судами рішення Антимонопольного комітету України від 30.01.2018 у справі № 44/04-03-3/17, згідно з яким визнано дії Ради щодо прийняття рішень про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийняття рішень Ради 2016-2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового призначення, такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів та можуть бути спрямовані на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у виді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим субʼєктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
У звʼязку з наведеним ТОВ "ДІГАММА" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
4.2. Акцентуючи, що порушена у цій справі проблема є виключною, оскільки може стосуватися значного кола осіб як у м. Нікополі, так і в інших містах України, в яких, ймовірно, склалася така сама ситуація, ТОВ "ДІГАММА" просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Наведені скаржником підстави не свідчать про наявність виключної правової проблеми та не можуть вплинути на формування єдиної правозастосовної практики, у звʼязку з чим колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Рада, посилаючись на повне встановлення судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи та правильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.