ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2290/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2019 (суддя Желєзна С.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
про стягнення коштів
за участю:
позивача: Лисенко В.О. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просило стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (далі - відповідач) 26 864 265,57 грн. пені, 5 500 048,38 грн. три відсотки річних та 17 833 423,53 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №3520/1617-ТЕ-23 від 30.09.2016 щодо своєчасних розрахунків за поставлений природний газ.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 5 500 048,38 грн. три відсотки річних, 17 833 423,53 грн. інфляційних втрат та 7 000 000,00 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 19 864 265,57 грн. та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що судами в оскаржуваній частині порушено приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
З матеріалів справи слідує, що предметом даного судового розгляду є наслідки неналежного виконання відповідачем в частині розрахунків, умов, укладеного з позивачем договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2016 № 3520/1617-ТЕ-23, за умовами якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачу (відповідач) у 2016-2017 роках відповідний обсяг природного газу, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах договору.
Згідно пункту 1.2 договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Приймаючи рішення в частині зменшення пені місцевий господарський суд виходив із того, що згідно доданих до заяви відповідача про зменшення пені матеріалів вбачалось, що прострочення оплати за поставлений позивачем природний газ виникло з об`єктивних причин, які були зумовлені тим, що населення несвоєчасно розраховувалось з відповідачем за наданні послуги з опалення та постачання гарячої води, а також численними арештами рахунків відповідача, на підставі рішень судів, за якими стягувачем є позивач, що спричинило невиконання відповідачем обов`язків за вказаним договором.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.
Судами за наслідками розгляду даного спору встановлено, що відповідач встановлений договором обов`язок з оплати поставленого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у відповідному розмірі, яку відповідач оплатив у добровільному порядку.
Також судами перевірено нараховані на суму основної заборгованості суми 3% річних та інфляційних втрат і визнано їх обґрунтованими та стягнуто у розмірах заявлених позивачем.
Поряд з цим, суди в оскаржуваних судових актах дійшли висновку про зменшення заявленої до стягнення пені і, як наслідок, задовольнили позовні вимоги в цій частині на суму 7 000 000,00 грн.
Зазначене зменшення пені і є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, за наявності обставин, які мають істотне значення.
У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), та ця норма є самостійною підставою для зменшення розміру пені.
Отже суд з урахування конкретних обставин справи вирішує питання про зменшення розміру неустойки.
Судами встановлено, що прострочення оплати відповідачем за наведеним договором було зумовлене несвоєчасними розрахунками населення за надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води, а також перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується звітом про його фінансовий стан та відповідними постановами державної виконавчої служби щодо численних арештів рахунків відповідача, які додані відповідачем до заяви про зменшення пені.