Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 54/1144/16-к
провадження № 51-3469км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Макаровець А.М., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Кравченко Є.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1, його захисника Фелоненка Г.М. на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 8 листопада 2017 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1215170040003210, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 який був судимий за вироком Апеляційного суду Полтавської області від
28 березня 2005 року за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна, звільнений 8 квітня 2015 року умовно-достроково на невідбутий строк - 3 роки 4 місяці 20 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня
2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі
на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 11 років
10 місяців 20 днів, повністю приєднавши до покарання, призначеного за вироком районного суду, невідбуту частину покарання, а саме 3 роки 4 місяці 20 днів позбавлення волі, за вироком Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2005 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23 грудня 2015 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2362,71
і 30 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 8 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_1 визначено вважати засудженим до покарання, обраного судом першої інстанції за ч. 2 ст. 187 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців
20 днів з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту його частину за вироком Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2005 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років
10 місяців 20 днів з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У іншій частині вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 19 листопада 2015 року близько 5 год біля школи № 23 на вул. Фрунзе, 122 у м. Полтаві, діючи умисно, рукою завдав ОСОБА_2 удар у голову, потім скляною пляшкою декілька ударів у голову і обличчя, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала, а ОСОБА_1 продовжив завдавати їй ударів ногами у взутті по тулубу. Внаслідок застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я,
ОСОБА_1 заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Під час застосування насильства ОСОБА_1 відкрито заволодів майном ОСОБА_2 на загальну суму 1554,18 грн, після чого втік з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що при призначенні покарання суд недостатньо врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який пов`язаний із застосуванням насильства та заподіянням шкоди здоров`ю потерпілої.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження щодо нього з підстав невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості. Зазначає, що злочину він не вчиняв. Стверджує, що під час відбування покарання познайомився з ОСОБА_3, який йому повідомив, що це він у листопаді 2015 року вчинив розбійний напад на жінку похилого віку. Не погоджується з рішенням апеляційного суду, який, на його думку, безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження і витребування доказів у справі.
У касаційній скарзі захисник Фелоненко Г.М. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження щодо нього з підстав невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості останнього. Зазначає, що апеляційний суд порушив засаду безпосередності дослідження доказів. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження і витребування доказів у справі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кравченко Є.С. не підтримала касаційну скаргу прокурора, заперечувала проти задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника Фелоненка Г.М.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою скаргу та касаційну скаргу захисника.
Інших учасників було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але
в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 187 КК України, підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні повідомила, за яких обставин обвинувачений вчинив розбійний напад щодо неї; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; даними висновку судово-медичної експертизи від 16 грудня 2015 року № 1705, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; даними висновку експерта від 27 січня 2016 року № 2701/2; даними роздруківки з`єднань мобільних терміналів, якими підтверджено перебування ОСОБА_1 неподалік від місця вчинення злочину в момент здійснення останнього вихідного дзвінка з номера обвинуваченого; даними протоколів впізнання за фотознімками від 15 лютого 2016 року та огляду від
19 листопада 2015 року.
Як видно з касаційної скарги прокурора, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та кваліфікація його дій прокурором не оспорюються.