Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 507/1845/16-к
провадження № 51-2029км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Крет Г.Р., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Опанасюка О.В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Стецюка І.П., Вернера М.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і їх захисника - адвоката Стецюка І.П. на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160180001201, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Мирне Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу -
за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 грудня
2016 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та жительки АДРЕСА_1 громадянки України, раніше неодноразово судимої, останнього разу - за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 травня 2008 року за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці; 1 липня 2011 року звільненої умовно-достроково на невідбутий строк покарання - 10 місяців 7 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 19 травня
2017 року:
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією особисто належного йому майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України з урахуванням
ст. 71 КК України, за яким обвинуваченого було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, і покарання, призначеного останнім вироком, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією особисто належного йому майна;
ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією особисто належного їй майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 4 листопада 2016 року
по 19 травня 2017 року, ОСОБА_2 - з 9 листопада 2016 року по 19 травня
2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними
і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за таких обставин.
17 серпня 2016 року приблизно о 13:20 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, звернулися до ОСОБА_3, яка проживає у вказаному будинку, з проханням напитися води, на що остання погодилася. Засуджені зайшли на територію її домоволодіння, де в подальшому
ОСОБА_1 спитав дозволу в ОСОБА_3, щоб ОСОБА_2 сходила
в туалет. ОСОБА_3 дозволила, і ОСОБА_2 пішла. Коли ОСОБА_2 поверталася, ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном з корисливих мотивів здійснив напад на ОСОБА_3, ударивши її по ногах, від чого потерпіла впала на землю. В цей момент ОСОБА_2, діючи узгоджено
з ОСОБА_1 зі спільним умислом з метою заволодіння майном потерпілої з корисливих мотивів, сказала ОСОБА_1 продовжувати чинити фізичне насильство щодо потерпілої. Після цього ОСОБА_1 з вказаною метою застосував стосовно потерпілої насильство, небезпечне для її життя та здоров`я, завдавши декількох ударів ногами в ділянку голови ОСОБА_3, заподівши їй легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Скориставшись тим, що потерпіла внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень втратила волю чинити активний опір, ОСОБА_2 заволоділа виробами із золота, які були на ОСОБА_3, на загальну суму
26 880 грн.
Далі ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_1 злочинний намір на заволодіння майном потерпілої, використавши її безпорадний стан, шляхом вільного доступу проникла до будинку
ОСОБА_3 , де заволоділа іншим майном потерпілоїна загальну суму
2158 грн.
Заволодівши майном ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця події зникли, розпорядилися викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 29 038 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено в частині зарахування засудженим строку попереднього ув`язнення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 4 листопада 2016 року, а ОСОБА_2 -
з 9 листопада 2016 року до набрання вироком законної сили, тобто до
19 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Виключено з резолютивної частини вироку посилання суду на повернення обвинуваченим речових доказів, а саме мобільних телефонів марки
"Нокія 6303" та "Самсунг SGH-E 830". У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Стецюк І.П., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень та перекваліфікацію дій ОСОБА_1
з ч. 3 ст. 187 на ч. 2 ст. 125, ст. 198 КК України, а дій ОСОБА_2 -
з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України. При цьому вважає необхідним призначення засудженим мінімальних покарань, передбачених санкціями зазначених статей кримінального закону.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 3 ст. 187 КК України, вважає, що його винуватості у вчиненні злочину не доведено зібраними у провадженні доказами. Стверджує, що під час досудового розслідування щодо нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства. Зазначає, що районний суд при призначенні покарання не врахував обставин, які пом`якшують покарання (мати є особою пенсійного віку, наявність малолітньої дитини, його стан здоров`я).