ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 125/1326/15-к
провадження № 51-8633км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Опанасюка О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року в межах кримінального провадження № 12013010080000093 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глинянка Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 )
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3666,11 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Згідно з установленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 28 листопада 2010 року приблизно о 17:00, перебуваючи біля сільського ставу в с. Маньківці Барського району Вінницької області, на ґрунті особистих неприязних відносин ударив колінами по спині в ділянку лівого плеча ОСОБА_2, що стояв накарачках. Унаслідок дій ОСОБА_1 потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я та стійкої втрати загальної працездатності менш як на третину у вигляді передньо-нижнього вивиху лівої плечової кістки.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 20 червня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а кримінальне провадження закрити.
Обґрунтовуючи наведене, засуджений указує на те, що вирок місцевого суду є необґрунтованим і невмотивованим, а його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не підтверджується ні матеріалами кримінального провадження, ні дослідженими в судовому засіданні доказами. Вважає, що суд у вироку безпідставно послався як на обґрунтування його винуватості на показання свідка ОСОБА_3, який є сином потерпілого та був ініціатором конфлікту. Водночас, суд не взяв до уваги і визнав недопустимими показання інших у справі свідків з мотивів того, що вони є родичами засудженого. Крім того останній зазначає, що місцевий суд безпідставно відхилив заявлене стороною захисту клопотання про допит судово-медичних експертів та, пославшись у вироку на висновок комісійної експертизи від 12 травня 2015 року № 52/13, не навів мотивів, виходячи з яких, він не взяв до уваги висновку судово-медичної експертизи від 16 листопада 2012 року № 182-к, згідно з яким тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли виникнути як за обставин, на які посилається у своїх показаннях сторона захисту, так і за обставин, на які посилається потерпілий. Наведене, на думку засудженого, свідчить про неповноту судового розгляду, на яку не звернув уваги апеляційний суд.
Також ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали кримінального провадження не містять інформації про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про повідомлення йому про підозру та закінчення досудового розслідування. При цьому вважає, що повідомлення йому про підозру здійснено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки відповідно до відомостей, які містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, 16 червня 2015 року йому були надані матеріали кримінального провадження для ознайомлення як підозрюваному, однак у цей час він ще перебував у статусі свідка, тому що лише 22 червня 2015 року йому було повідомлено про підозру. Вказане, на думку засудженого, призвело до порушення його права на захист.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд безпідставно стягнув із нього на користь потерпілого суму відшкодування процесуальних витрат, оскільки потерпілий до початку судового розгляду цивільного позову не заявляв і обставини понесення потерпілим процесуальних витрат, усупереч п. 3 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не були предметом доказування.
Також засуджений указує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не розглянув доводів у його апеляційній скарзі, не навів докладних мотивів і підстав, керуючись якими, визнав її необґрунтованою. На думку засудженого, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого і просив залишити її без задоволення, а постановлені у кримінальному проваджені судові рішення - без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.