Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 595/324/17
провадження № 61-38303св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Авдєєнка Владислава Валерійовича на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2018 року у складі судді Федорончук В. Б. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2018року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" (далі - ПрАТ "Галіція Дистилері") про поділ спільного майна подружжя.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 вони придбали будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 248 кв. м, із надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,8142 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), у АДРЕСА_2. ОСОБА_2 виїхала з м. Бучача, забравши всі свої речі, а він з іншою дружиною та дитиною проживає у спірному будинку. Крім того, відповідач є боржником ПрАТ "Галіція Дистилері", у зв`язку із чим орган ДВС, який здійснює виконавче провадження, буде мати можливість звернути стягнення на земельну ділянку.
Посилаючись на викладене, позивач просив у порядку поділу вказаного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділити йому у власність вказаний будинок, а ОСОБА_2 - земельну ділянку, позбавивши його права на частку у спільній власності на землю на користь відповідача.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за час перебування у шлюбі, вони придбали автомобіль марки SKODA, модель SUPER B, 2008 року випуску, вартістю 240 000,00 грн, та автомобіль марки MITSUBISHI, модель PADJERO, 2006 року випуску, вартістю 400 000,00 грн, які ОСОБА_1 без її згоди відчужив іншим особам, а також заощадили 78 000,00 дол. США готівкових коштів, що еквівалентно 2 049 582,60 грн, і 450 000,00 грн готівкових коштів. ОСОБА_1 визнав наявність зазначеного майна, вказавши його у своїй декларації за 2016 рік.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що частки дружини та чоловіка при поділі майна є рівними, позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь половину вартості реалізованих автомобілів та половину готівкових коштів, які знаходяться у ОСОБА_1, а всього 1 569 791,60 грн.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2018року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 120 000,00 грн, що становить половину вартості легкового автомобіля марки SKODA, модель SUPER B, 2008 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 155 714,00 грн, що становить половину вартості автомобіля марки MITSUBISHI, PADJERO, 2006 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 39 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 024 791,30 грн та 225 000,00 грн. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності, тому неможливо виділити у власність ОСОБА_1 увесь будинок, позбавивши його на користь ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку. Частково задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із того, що сторони під час перебування у шлюбі придбали спільне майно: автомобілі SKODA SUPER B та MITSUBISHI PADJERO, які ОСОБА_1 відчужив, що є підставою для компенсації половини вартості цього майна, а також сторони заощадили готівкові кошти в сумі 78 000,00 дол. США та 450 000,00 грн, які також підлягають поділу.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2018року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не погодилась на припинення її права на частину спірного будинковолодіння, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про виділення йому у власність усього житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 60 СК України не надав доказів на спростування матеріально-правової презумпції спільності майна подружжя, визнавши при цьому факт набуття автомобілів SKODA SUPER B та MITSUBISHI PADJERO у власність під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не задекларував у розділі 13 своєї декларації (Фінансові зобов`язання) відомості про отриману позику грошей, а тому, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги у частині вимог про стягнення з первісного позивача половини готівкових коштів, заощаджених сторонами за час перебування у шлюбі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - Авдєєнко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2018року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б факт реєстрації за первісним позивачем права власності на автомобілі, оцінка яких наведена у згаданому експертному висновку (копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ, довідка органу реєстрації ТЗ тощо). Відсутність будь-яких доказів факту придбання за оплатним договором (купівлі, міни) відповідного майна перешкоджала суду дійти законного та обґрунтованого висновку про приналежність відповідних автомобілів на праві спільної сумісної власності подружжя сторонам у справі. У щорічній декларації ОСОБА_1 спірні транспортні засоби задекларовані як особиста власність позивача, а не спільна власність із членами сім`ї. Грошові активи суб`єкта декларування та членів його сім`ї декларуються окремо, що також підтверджується пунктом 48 вказаного Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції". Грошові активи позивача, половину розміру яких суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_2, задекларовані як власні кошти позивача, а не спільне майно подружжя. Крім того, суд апеляційної інстанції, незважаючи на клопотання розпочав розгляд справи по суті без адвоката ОСОБА_1. Відсутність відповідного експертного висновку унеможливлювало розгляд судом позовних вимог про поділ нерухомого майна за відсутності у суду відомостей про його ринкову вартість. Суд ухвалою від 17 жовтня 2017 року безпідставно відхилив клопотання позивача про витребування у ГУ ДФС в Тернопільській області інформації про доходи ОСОБА_2 за час спільного проживання сторін у справі. Такий доказ не міг бути отриманий позивачем внаслідок відмови органу ДФС про надання інформації з огляду на її конфіденційність. Цей доказ був необхідним із метою встановлення участі ОСОБА_2 у створенні (придбанні) майна та грошових коштів, що підлягали поділу. Суд безпідставно відхилив клопотання позивача про витребування у ДПС України відомостей про перетин адвокатом Тиханською Т. В. та відповідачем адміністративного кордону АР Крим у 2014-2016 роках із метою з`ясування можливості зустрічі відповідача із своїм представником для укладення договору про надання правової допомоги, оскільки позивач заперечував належність підпису на зустрічній позовній заяві ОСОБА_2, а власне ОСОБА_2 ніколи не з`являлась у судове засідання у справі.
У жовтні 2018 року ПрАТ "Галіція Дистилері" подало до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким жодних інших доказів, які б стверджували, що спірні автомобілі не належать до категорії "спільна сумісна власність подружжя" судам попередніх інстанцій представлено не було. Як і не представлено доказів того, що кошти за реалізацію цих транспортних засобів використані в інтересах ОСОБА_2, чи їй передані. Якби ОСОБА_1 позичав у будь-якої особи якісь кошти, то вони повинні бути задекларовані у розділі 13 "Фінансові зобов`язання" декларації, згідно з яким суб`єкт декларування повинен, серед іншого, задекларувати отримані позики. У судовому засіданні не було наведено поважності причин, у силу яких, так звані докази, які просив витребувати позивач, були подані суду несвоєчасно.
У жовтні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, згідно з яким ксерокопія розписки про повернення боргу, за відсутності відомостей про сам борг (відсутність належним чином оформленого договору позики), без огляду в судовому засіданні оригіналів документів, належно не завірених копій цих документів, від невідомої особи, без зазначення паспортних, чи інших даних, які ідентифікують особу, про нібито повернення боргу у сумі 100 000,00 дол. США немає жодного відношення до предмета доказування, оскільки апелянтом не доведено причинно-наслідкового зв`язку між поверненням 100 000,00 дол. (якщо це мало місце) та зазначенням у декларації власних готівкових коштів ОСОБА_1 .
У лютому 2019 року ПрАТ "Галіція Дистилері" подало до суду клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки прикладений адвокатом Авдєєнком В. В. до касаційної скарги ордер про надання правової допомоги виготовлений не друкарським способом та містить серію регіону, що не відповідає адресі робочого місця адвоката, а саме "АА", в той час як у зазначеній Авдєєнком В. В. у ордері адресі робочого місця адвоката: вул. Пасічна, 8, с. Підгороде, Тернопільський район, відповідає серія "ТР". Таким чином, Верховний Суд не мав права відкривати касаційне провадження за касаційною скаргою особи, яка не була уповноважена на представлення інтересів заявника.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 39 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 024 791,30 грн та 225 000,00 грн - скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі з 05 березня 2004 року, який рішенням Бучацького районного суду від 30 червня 2016 року розірвано.
ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 15 серпня 2008 набула у власність земельну ділянку площею 0,8142 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Підзамочківської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.
12 грудня 2011 року сторони набули у власність житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 248 кв. м, із надвірними спорудами. У свідоцтві про право власності на вказаний житловий будинок зазначено форму власності - приватна спільна часткова та визначено частки у власності на будинковолодіння по 1/2 частини за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За час перебування у шлюбі сторони, крім нерухомого майна придбали також автомобіль SKODA SUPER B, 2008 року випуску, який 28 січня 2017 року проданий ОСОБА_1 іншій особі, та автомобіль MITSUBISHI PADJERO, 2006 року випуску, відчужений 20 травня 2016 року.
У своїй декларації за 2016 рік у розділі 6 (Цінне рухоме майно-транспортні засоби) ОСОБА_1 зазначив наявність у нього на праві власності автомобілів SKODA SUPER B, 2008 року випуску та MITSUBISHI PADJERO, 2006 року випуску, вказавши, що вони придбані відповідно 01 січня 2014 року та 31 грудня 2015 року, тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування