Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 473/1679/17-ц
провадження № 61-28659св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідач - Вознесенський професійний аграрний ліцей,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вознесенського професійного аграрного ліцею на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2017 року у складі судді Лузан Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Вознесенського професійного аграрного ліцею про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року на території навчального полігону Вознесенського професійного аграрного ліцею, син позивачів ОСОБА_4, учень вказаного навчального закладу, під час керування трактором "МТЗ-80л", що перебуває на балансі ліцею, загинув. Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2016 року винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 287 КК України, визнано ОСОБА_3, який перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, виїхав з території навчального господарства на навчальний полігон на технічно несправному, але працездатному тракторіта допустив до управління ОСОБА_4, який не мав права на керування відповідним транспортним засобом.
З огляду на зазначене, позивачі просили стягнути майнову шкоду у розмірі39 250,00 грн, яка складається з витрат, пов`язаних з похованням загиблого сина у розмірі 4 150,00 грн та виготовленням намогильної споруди у сумі 35 100,00 грн, а також по 150 000,00 грн компенсації моральної шкоди кожному.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Вознесенського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку відшкодування майнової шкодипо 3 325,00 грн, у відшкодування моральної шкоди грошові кошти урозмірі по 75 000,00 грн кожному. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що нещасний випадок та шкоду позивачам завдано працівником Вознесенського аграрного професійного ліцею безпосередньо під час виконання ним своїх трудових обов`язків, що є підставою для застосування положень статті 1172 ЦК України до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року Вознесенський професійний аграрний ліцейзвернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Вознесенського професійного аграрного ліцею.
У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на касаційну скаргу Вознесенського професійного аграрного ліцею.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що положення статті 1172 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини з огляду на те, що майстер Вознесенського професійного аграрного ліцею допустив до керування транспортним засобом учня ліцею самовільно, не маючи передбаченого законом графіка на проведення відповідного заходу, оскільки в день події за учбовим графіком здійснювалися заходи з технічного обслуговування техніки. З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про покладення відповідальності щодо відшкодування майнової та моральної шкоди на юридичну особу, з якою винна особа перебувала у трудових правовідносинах.
ОСОБА_3 засуджено за статтею 287 КК України, положеннями якої передбачено загальний суб`єкт злочину.
Суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не застосували до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, тому безпідставно не звернули увагу на те, що ліцей є неналежним відповідачем у справі.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу.
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, тому дійшли обгрунтованого висновку про покладення відповідальності за завдану шкоду саме на відповідача.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт завдання шкоди третьою особою під час виконання своїх трудових обов`язків.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 у свідоцтві про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 вказані його батьками (а. с. 53).
ОСОБА_4 з 29 серпня 2014 року навчався у Вознесенському професійному аграрному ліцеї за державним замовленням за професієютракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортних засобів (а.с. 56).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Вознесенський професійний аграрний ліцей зареєстровано як юридичну особу (а. с. 50-51).
Відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2016 року на території навчального господарства аграрного ліцея майстер виробничого навчання вказаного навчального закладу ОСОБА_3., закріплений згідно з наказом керівництва ліцею за трактором "МТЗ-80л", реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебуває на балансі ліцея, грубо порушув навчально-виробничий процес, не маючи графіку занять з навчання учнів практичному водінню транспортних засобів, виїхав на навчальний полігон на технічно несправному, але працездатному тракторі та допустив до керування учня ліцея ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаючи, що останній не мав права на керування тракторним засобом, який грубо порушуючи пункт 12.1 Правил дороднього руху України (далі - ПДР України) не обрав безпечну швидкість, втратив контроль над керуванням та допустив його перекидання, внаслідок чого загинув.
ОСОБА_3 , майстра виробничого навчання аграрного ліцею, засудженоза скоєння злочину, передбаченого статтею 287 КК України, а саме за допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Вирок, ухвалою апеляційного суду від 14 лютого 2017 року,залишено без змін та набрав законної сили (а. с. 8-22).
Згідно із свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (а. с. 52).
ОСОБА_3 працював у Вознесенському професійному аграрному ліцеї майстром виробничого навчання (прийнятий на роботу відповідно до витягу з наказу від 01 серпня 1986 року за № 107-к, звільнений 08 квітня 2016 року за статтею 38 КЗпП України, згідно з наказом від 05 квітня 2016 року № 32-к).
На час загибелі ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Вознесенським професійним аграрним ліцеєм.
До функціональних обов`язків ОСОБА_3 входило, зокрема навчально-виробнича робота з питань виховання та підготовки учнів за обраною ними спеціальністю з проведенням практичних занять щодо керування транспортними засобами сільськогосподарського призначення, тому за ОСОБА_3 закріплено сільськогосподарську техніку, зокрема і трактор "МТЗ - 80л", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Нещасний випадок відбувся на території навчального полігону Вознесенського професійного аграрного ліцею протягом робочого часу, про що складено відповідний акт (а.с. 60).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.