Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 587/2288/17
провадження № 61-45778св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Курило В. П. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішення незаконним та його скасування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . За життя батьком було складено заповіт, відповідно до якого все своє майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, він заповів йому.
Рішенням Хотінської селищної ради № 53 від 10 серпня 1993 року № 52 за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка, площею 0,10 га, яка розташована за вказаною адресою. Після смерті батька позивач користується цією земельною ділянкою та сплачує за неї земельний податок.
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до селищної ради із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою та передання йому у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га. Рішенням від 01 серпня 2017 року йому було відмовлено в задоволенні заяви, та надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні.
Даним рішення порушені його права, як постійного землекористувача, законні підстави для відмови в наданні йому такого дозволу були відсутні. Вказаними рішеннями, фактично вилучено в нього земельну ділянку, що є неприпустимим.
ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати рішення Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 01 серпня 2017 року про відмову в наданні йому дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 та про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 04 червня
2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним рішення десятої сесії восьмого скликання Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 01 серпня 2017 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 та про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1
ОСОБА_2 та скасовано його.
Стягнуто з Хотінської селищної ради на користь ОСОБА_1 640,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача, як постійного користувача спірної земельної ділянки, є всі законні підстави для отримання її у власність, ним було дотримано, встановлений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки. Вилучення земельної ділянки, переданої в користування може бути здійснено виключно за судовим рішенням. При прийнятті оскаржуваних рішень приймало участь менше ніж 50% від загального складу депутатів, а тому воно є неправомочним.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2018 року скасовано в частині визнання незаконним та скасування рішення Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 01 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області
від 04 червня 2018 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 01 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що на час звернення ОСОБА_2 із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки у позивача жодного речового права на дане майно не існувало, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення. Позивач переважного права перед ОСОБА_2 на отримання спірної земельної ділянки у власність також не мав. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Висновки суду щодо порушення селищною радою порядку вилучення земельних ділянок є помилковими, так як статтею 149 ЗК України передбачено порядок вилучення земельних ділянок, які надані в постійне користування, проте такого права позивач у встановленому законом порядку не набув.
Визнаючи незаконним та скасовуючи рішення селищної ради від 01 серпня 2017 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, судом першої інстанції фактично визначено наявність переваг у ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Однак, питання передачі земельної ділянки комунальної власності у власність (користування) є дискреційним повноваженням органу місцевого самоврядування, в які суд не має права втручатись.
Приймаючи рішення про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ОСОБА_2 . селищна рада діяла у відповідності до норм чинного земельного законодавства, підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, для відмови в наданні такої згоди у селищної ради не було.
Висновок суду першої інстанції про те, що рішення Хотінської селищної ради від 01 серпня 2017 року було неправомочне, оскільки в його прийнятті приймало участь менш ніж 50 % від загального складу депутатів є помилковим, так як спростовується матеріалами справи, згідно яких в голосуванні за прийняття оспорюваних позивачем рішень приймало участь 14 із 22 обраних депутатів селищної ради
При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свій позов про скасування рішень органу місцевого самоврядування наявністю в нього існуючого речового права на спірну земельну ділянку. Органом місцевого самоврядування дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність надано не йому, а ОСОБА_2, а тому в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту приватного права є запобіганням вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення цивільних прав.
Апеляційний суд, дійшовши такого висновку, застосував правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 536/233/16-ц та від 24 квітня 2018 року в справі
№ 401/2400/16-ц.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати постанову апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Хотінської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Хотінської селищної ради Сумського району від 01 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, а рішення Сумського районного суду від 04 червня 2018 року залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 будучи користувачем земельної ділянки після смерті батька з 1996 року, скористався своїм правом щодо приватизації земельної ділянки, шляхом звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою для надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі у приватну власність цієї земельної ділянки, як постійному та добросовісному користувачу. Орган місцевого самоврядування порушив права позивача, як постійного землекористувача, законні підстави для відмови в наданні йому такого дозволу були відсутні. Спірним рішеннями, фактично вилучено в нього земельну ділянку, що є неприпустимим.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 587/2288/17 з Сумського районного суду Сумської області.
У листопаді 2018 року матеріали цивільної справи № 587/2288/17 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року цивільну справу
№ 587/2288/17 призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції:
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом та Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом та Великою Палатою Верховного Суду.