ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2019 року
Київ
справа №814/1534/16
провадження №К/9901/24304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1534/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошової допомоги, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2017 року (судді Стас Л.В., Турецька І.О., Градовський Ю.М.),
І. Суть спору
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Миколаївської області (далі - Прокуратура), у якому просила:
1.1 змінити у наказі прокурора Миколаївської області від 03 серпня 2015 року №1038Ц формулювання підстави звільнення, доповнивши після слів "Про прокуратуру", словами "та на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію";
1.2 визнати протиправними дії відповідача в частині відмови виплати грошової допомоги відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-XІІ) у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором та стягнути з відповідача на її користь зазначену грошову допомогу в сумі 220819,41 грн. без сплати податків.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її право на отримання грошової допомоги при звільненні передбачено статтею 50-1 Закону № 1789-XІІ у редакції, яка діяла на дату призначення їй пенсії за віком відповідно до вказаної статті. Таку пенсію їй призначили 05 червня 2006 року (в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, з якої сплачено відповідні страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі статті 50-1 Закону № 1789-XІІ) і на думку позивача для виплати грошової допомоги, отримання якої було передбачено у статті 50-1 Закону № 1789-XІІ, не вимагається обов`язковим одночасне поєднання двох фактів: звільнення та вихід на пенсію.
3. Вважає, що позбавлення її права отримати допомогу у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до Закону № 1789-XІІ в редакції, який діяв на дату призначення їй пенсії, є протиправним і таким, що не відповідає статті 22 Конституції України.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, проходила службу в органах прокуратури з 03 листопада 1993 року по 03 серпня 2015 року (21 рік).
4. У 2006 році позивачці призначено пенсію на підставі статті 50-1 Закону №1789-XІІ, в редакції, чинній до 01 квітня 2014 року.
5. Згідно з наказом прокуратури Миколаївської області від 03 серпня 2015 року №1038ц позивачка звільнена з 03 серпня 2015 року з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням, згідно з пунктом 2 частини другої статті 41, пунктом 7 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII).
6. 15 червня 2016 року позивач звернулася до Прокуратури із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону № 1789-XІІ у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором.
7. Відповідач листом від 04 липня 2016 року №18-56 вих-16 відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги із посиланням на те, що чинним Законом № 1697-VII виплати грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію не передбачено.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2017 року позов задовольнив частково.
9. Визнав протиправними дії Прокуратури в частині відмови виплати ОСОБА_1 грошової допомоги та стягнув на користь ОСОБА_1 з Прокуратури грошову допомогу в сумі 220819,41 грн. без сплати податків. У решті позовних вимог - відмовив.
10. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції взяв до уваги те, що 05 червня 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва призначило позивачу пенсію в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі статті 50-1 Закону № 1789-XІІ, в редакції, чинній до 04 січня 2014 року. З урахуванням зазначеної обставини та з посиланням на вказану статтю, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Законом № 1789-XІІ, в редакції, чинній до 04 січня 2014 року, не було визначено вимоги щодо сукупності одночасно двох фактів: призначення пенсії за вислугою років та звільнення з органів прокуратури, то отримання позивачкою пенсії з 2006 року відповідно до статті 51-1 Закону № 1789-XІІ автоматично надає право на отримання допомоги з 03 серпня 2015 року (дата звільнення з органів прокуратури).
11. Відтак суд першої інстанції констатував, що Прокуратура протиправно відмовила позивачу у виплаті грошової допомоги, з посиланням на Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), на підставі якого виключено право на отримання грошової допомоги з 01 травня 2014 року.
12. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 липня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалив в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року залишив без змін.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язковою умовою виплати грошової допомоги працівникам органів прокуратури є вихід на пенсію за вислугу років. У цьому зв`язку апеляційний суд зауважив, що в контексті положень статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), вихід на пенсію зумовлений розірванням трудового договору та передбачає саме звільнення з органів прокуратури.
14. У цій справі встановлено, що після призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вона з органів прокуратури України не звільнилася та продовжувала працювати до 03 серпня 2015 року.
15. Суд апеляційної інстанції наголосив, що факт призначення позивачці пенсії без звільнення з роботи не може визнаватися виходом на пенсію в розумінні положень статті 38 КЗпП та статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а тому днем виходу позивачки на пенсію є день її звільнення з органів прокуратури за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років, тобто 03 серпня 2015 року. Враховуючи, що станом на вказану дату, а так само на дату її звернення до Прокуратури норма щодо виплати грошової допомоги була виключена, суд апеляційної інстанції підсумував, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачці в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої частиною шістнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (яка діяла на час призначення позивачу пенсії).