ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2019 року
Київ
справа №825/1764/16
провадження №К/9901/24283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В. Калашнікової О. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 825/1764/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа - Приватне підприємство "Лана-Сервіс", про скасування постанови в частині, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року (суддя Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (судді Федотов І.В., Ісаєнко Ю.А. Оксененко О.М.),
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - ВДВС МУЮ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватне підприємство "Лана-Сервіс" (далі - ПП "Лана-Сервіс") про скасування постанови державного виконавця від 24 грудня 2012 року № 20015256 в частині накладення арешту на майно.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору факторингу ТОВ "Кей-Колект" має право вимоги за кредитним договором №11249917000 від 09 листопада 2007 року та договором Іпотеки № 30305Z99 від 09 листопада 2007 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, однак набути право власності не має можливості, оскільки державний виконавець наклав арешт на це майно. На думку позивача, наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує його права і законні інтереси як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 09 листопада 2007 року ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" уклали кредитний договір № 11249917000 про надання кредиту в розмірі 1765000 грн. зі сплатою процентів в порядку і на умовах, визначених цим договором.
4. Для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ПП "ЛАНА-СЕРВІС" (іпотекодавець) уклали договір іпотеки від 09 листопада 2007 року № 30305Z99, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку адміністративно-побутовий корпус, профілакторій з прибудовами, позначені в плані літерами "А-3", "А3", "A2", "A1", "A4", загальною площею 5384,6 кв.м., гараж-пункт охорони, позначений в плані літерою "Б-2" - загальною площею 39,7 кв.м., оглядові ями в кількості 2 (дві штуки) та земельну ділянку площею 1,5549 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі-нерухоме майно).
5. 12 грудня 2011 року відповідно до договору факторингу № 1, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., АКІБ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" свої права вимоги за вищевказаними зобов`язаннями.
6. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги, фактор передає, а клієнт приймає право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку №1 до цього договору.
7. 19 липня 2016 року, при зверненні до нотаріуса, ТОВ "Кей-Колект" стало відомо, що постановою заступника начальника ВДВС від 24 грудня 2012 року №20015256 накладено арешт на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором.
8. Підставою для винесення оскаржуваної постанови був виконавчий лист № 2-479/10 від 21 червня 2010 року, виданий Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ПП "Лана-Сервіс" на користь АКІБ" "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 2553248,07 грн.
9. Позивач вважає, що накладення арешту на нерухоме майно в межах виконавчого провадження ВП № 20015256 унеможливлює реалізацію ним свого права як іпотекодержателя звернути на нього стягнення, враховуючи його преважне право на задоволення своїх вимог перед іншими кредиторами.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 січня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором переважно перед іншими кредиторами.
9. В іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язання за основним договором. При цьому, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов`язком іпотекодержателя.
10. У зв`язку з цим суди зауважили, що позивач не надав доказів наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором від 09 листопада 2007 року №11249917000, її суми, чи сума цієї заборгованості є меншою або більшою, ніж вартість предмета іпотеки.
11. Винесення постанови про арешт майна, яке перебуває в іпотеці, оголошення заборони на його відчуження, не перешкоджає реалізації ТОВ "Кей-Колект" першочергового права задоволення вимог за кредитним договором за рахунок іпотеки перед іншими особами, які не є іпотекодержателями, за визначених умов при дотриманні порядку, встановленого законодавством.
12. Державний виконавець вчиняв дії з виконання виконавчого листа № 2-479/10 від 21 червня 2010 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ПП "Лана-Сервіс" на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 2553248,07 грн., а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку".
13. Отож, як зазначили суди попередніх інстанцій, у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження". У цьому зв`язку суди підсумували, що постанова державного виконавця ВДВС МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 24 грудня 2012 року № 20015256 в частині накладення арешту на нерухоме майно - адміністративно-побутовий корпус, профілакторій з прибудовами, позначені в плані літерами "А-3", "А3", "A2", "A1", "A4", загальною площею 5384,6 кв.м., гараж-пункт охорони, позначений в плані літерою "Б-2" - загальною площею 39,7 кв.м., оглядові ями в кількості 2 (дві штуки) та земельну ділянку площею 1,5549 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", є обґрунтованою та не порушує жодних прав чи інтересів позивача.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги; визнати протиправним арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця від 24 грудня 2012 року № 20015256; зобов`язати відповідача звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1. 15 . Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема тим, що накладений державним виконавцем арешт порушує його права як іпотекодержателя на те, щоб зареєструвати право власності на нерухоме майно. Вважає, що накладення арешту на майно, яке є в іпотеці, заборонено; наявність такого арешту перешкоджає першочергово задовольнити вимоги ТОВ "Кей-Колект" до боржника за рахунок заставленого нерухомого майна.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV, в редакції чинній на момент винесення спірного рішення) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Закону № 606-XIV заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
19. Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
20. За статтею 57 цього Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
21. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року і діяв на дату звернення до суду з цим позовом; далі - Закон № 1404-VIII) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
22. За частиною другою цієї статті у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.