ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2019 року
Київ
справа №826/16039/15
адміністративне провадження №К/9901/15360/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/16039/15
за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зміну формулювання підстав звільнення
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Огурцова О.П.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Шелест С.Б., суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У серпні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила суд:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1138/к в частині зазначеної у ньому причини її звільнення - "за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" та дати її звільнення " 16 квітня 2015 року";
1.2 змінити формулювання причин звільнення її з роботи з Міністерства юстиції України із "звільнити із займаної посади за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" на "звільнити із займаної посади за власним бажанням відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України";
1.3 змінити дату її звільнення з роботи з Міністерства юстиції України з 16 квітня 2015 року на день прийняття рішенням суду;
1.4 стягнути з Міністерства юстиції України на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуваний наказ в частині підстав та дати звільнення із займаної посади є протиправним, оскільки при її звільненні відповідачем не дотримано вимог частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, яким кожному працівнику гарантовано звільнення за власним бажанням за умови попередження про це власника за два тижні. Відповідачем не враховано, що позивач засобами поштового зв`язку надіслала до Міністерства юстиції України заяву про звільнення за власним бажанням, в якій просила звільнити її через два тижні з дня надходження до відповідача заяви, що найпізніше 13 квітня 2015 року. Між тим, 16 квітня 2015 року оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України №1138/к позивача протиправно звільнено з іншої підстави - за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" за наслідками проведеного службового розслідування.
2.1 Позивач вважає, що звільнення її з посади заступника директора департаменту - начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції України за порушення Присяги державного службовця є незаконним також з підстав відсутності доказів ознайомлення її з наказом про проведення службового розслідування від 17 березня 2015 року №535/к та результатами такого розслідування.
3. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки підставою для звільнення стали висновки службового розслідування про порушення Присяги державного службовця, які не спростовані ОСОБА_4
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_4 проходила публічну службу на посаді заступника директора департаменту - начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції України.
5. Позивачем засобами поштового зв`язку подано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 30 березня 2015 року, у зв`язку з неможливістю продовжувати виконувати роботу, яка надійшла на адресу відповідача - 30.03.2015 року.
6. Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2015 року за №1138 ОСОБА_4 звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу". Підставою для прийняття наказу стали матеріали службової перевірки та акт службового розслідування.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
7. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
7.1 Змінено пункт перший наказу Міністерства юстиції України №1138-к від 16.04.2015 року, виклавши його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_4 з посади заступника директора департаменту - начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції України за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України з 14.04.2015 року".
7.2 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Задовольняючи частково позов, змінюючи дату та підстави припинення державної служби ОСОБА_4 відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, суд першої інстанції виходив з того, що звільнивши позивача із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" без розгляду заяви про звільнення за власним бажанням, відповідачем порушено право ОСОБА_4 на реалізацію припинення трудових відносин за власною ініціативою, гарантоване Конституцією України.
9. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
ІV Касаційне оскарження
10. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
11. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано вимоги частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України щодо звільнення працівника за власним бажанням та не враховано висновки службового розслідування, які не спростовані ОСОБА_4, що стало підставою для звільнення її відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця.
12. Також відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права щодо пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
13. 03 листопада 2017 року ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Стародуб О.П. відкрито касаційне провадження у адміністративній справі № К/800/35946/17 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2017року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі 826/16039/15.
14. Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 533/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 травня 2019 року визначено склад суду: Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді: Кашпур О.В., Радишевська О. Р.
16. 18 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В. прийнято до свого провадження справу за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2017року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі 826/16039/15.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.