ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №855/150/19
адміністративне провадження №А/9901/112/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
секретаря судового засідання Головко О.В.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - Краснощока А.І., Ющенка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
14 червня 2019 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК) про:
- визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 12 червня 2019 року № 989 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";
- зобов`язання відповідача зареєструвати ОСОБА_3 кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року на підставі раніше поданих документів;
- стягнути судові витрати в розмірі 1535, 80 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваною постановою йому незаконно відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. У рішенні про відмову відповідачем вказано, що заява вважається неподаною, оскільки не містить зобов`язання, у разі обрання народним депутатом України, скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України. При цьому у заяві вказано, що позивач представницького мандату не має.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірної постанови, з посиланням на те, що заява позивача про самовисування не відповідає вимогам, встановлених пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів", так як не містить обов`язкових реквізитів щодо зазначення у заяві ОСОБА_3 скласти представницький мандат. Вказував, що зазначення позивачем у заяві фрази "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю" є виконанням лише частини вимог, що встановлені вказаною нормою.
Не погоджуючись з рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відмова ЦВК у реєстрації кандидата є порушенням вимог пункту 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI), оскільки подана до ЦВК заява для самовисування та реєстрації громадянина України, як кандидата у народні депутати, містить зобов`язання, у разі обрання його народним депутатом України, припинити діяльність, яка несумісна з мандатом народного депутата України.
Посилався на статтю 3 Закону України "Про статус народного депутата України", якою визначено вичерпний перелік видів діяльності несумісних з депутатським мандатом, у тому числі, крім іншого мати інший представницький мандат. Вказував, що поняття "діяльність" є поняттям ширшим за поняття "представницький мандат" та включає в себе й "представницький та інший мандат". Тому, зазначення в заяві про самовисування зобов`язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, включає в себе й зобов`язання скласти представницький чи інший мандат.
Також, мотивуючи свою апеляційну скаргу, позивач здійснив аналіз пункту 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та вказав, що приписи вказаної норми щодо зазначення у заяві кандидата спірного словосполучення припинити діяльність чи скласти представницький мандат не зобов`язують кандидата одночасно зазначати у заяві такі відомості, оскільки сполучник "чи" не є тотожним сполучникам "і", "та", а є тотожним сполучнику "або".
Крім того, зазначає, що заява ним була складена та подана до ЦВК на підставі зразка, який був розміщений на офіційному сайті ЦВК, і станом до 1 червня 2019 року не вимагав зазначення у заяві зобов`язання скласти представницький мандат, що несумісний з мандатом народного депутата.
Також апелянт посилається на те, що Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів України", затверджені постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909, суперечать вимогам статі 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", так як не містять положень, відповідно до яких заява про самовисування, за відсутності зобов`язання про складання представницького мандату, вважається такою, що не подана, і носить лише рекомендаційний характер.
У відзиві на апеляційну скаргу ЦВК заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зауважує, що у пункті 1 частини першої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" визначені імперативні вимоги до змісту заяви про самовисування кандидата, який зобов`язує останнього зазначити у такій заяві як припинити діяльність так і скласти представницький мандат.
Відповідач посилається на обґрунтованість відмови позивачу у реєстрації його кандидатом в народні депутати, оскільки ним не подано заяву про складання представницького мандату.
Також, ЦВК вважає безпідставними твердження апелянта про помилковість застосування Розпорядження № 909, вказуючи на те, що роз`яснення і рекомендації ЦВК можуть стосуватися інших осіб, окрім виборчих комісій чи комісій з референдуму, адже, обов`язковість їх виконання, по своїй суті, означає необхідність їх врахування усіма без виключення особами при вирішенні питання щодо застосування законодавства про вибори і референдум, яке охоплюється відповідним роз`ясненням та/або рекомендацією.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та в апеляційній скарзі, просили позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів ВС дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 7 червня 2019 року до ЦВК надійшли документи щодо реєстрації ОСОБА_3 у народні депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 169 шляхом самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Поставною ЦВК від 12 червня 2019 року № 989 позивачу відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України, на підставі пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Зазначено, що ОСОБА_3 до ЦВК не подано заяви про самовисування із зобов`язанням у разі обрання народним депутатом України скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України не сумісний з мандатом народного депутата України.
Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, а також діями щодо відмови позивача зареєструвати його кандидатом в народні депутати України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Згідно з пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, серед іншого, заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов`язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв`язку з участю у виборах, а також із зобов`язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 7 червня 2015 року до ЦВК подано заяву про самовисування щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 219 року.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку із незазначенням позивачем в заяві про самовисування зобов`язання у разі обрання народним депутатом України скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України не сумісний з мандатом народного депутата України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 Роз`яснень щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджених постановою ЦВК № 909 від 29 травня 2019 року документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, у разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі згідно з вимогами Закону.
Зразок та форма заяви для реєстрації кандидата у депутати, окремо законодавчо не затверджено. Зразок заяви, що міститься на сайті ЦВК має рекомендаційний характер, про що зазначено безпосередньо на вказаному зразку. Крім того представники відповідача підтвердили у судовому засіданні, що зразок заяви змінено 4 червня 2019 року і що обидва зразка відповідають вимогам ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
При цьому суд зазначає, що редакція статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" протягом 2019 року не змінювалась.
Отже перелік відомостей, які обовязково повинен міститися у заяві на реєстрацію кандидатом у депутати визначено лише у частині другій статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Таким чином судовому контролю підлягають питання, повязані з достатністю відомомостей, які обовязково повинні міститися у заяві позивача про реєстрацію його кандидатом у депутати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у заяві про самовисування зазначив про припинення його діяльності, яка відповідно до Конституції і законів України несумісна з мандатом народного депутата України у разі обрання його депутатом. Також зазначив про відсутність у нього іншого представницького мандату, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата.