ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №814/2234/17
адміністративне провадження №К/9901/53391/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 814/2234/17
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Первомайського відділу Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області, третя особа - Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року (суддя Браграр В.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (судді Шляхницького О.І.,Потапчука В.О., Семенюка Г.В.),
І. Суть спору
1.У жовтні 2017 року ОСОБА_1, та ОСОБА_2, в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Первомайського відділу Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області (далі - УДМС, відповідач), третя особа - Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області в якому просили суд:
1.1 визнати протиправними дії відповідача щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки;
1.2 зобов`язати Первомайський відділ управління Державної міграційної служби в Миколаївській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматичної обробки персональних даних;
1.3 зобов`язати Первомайський відділ управління Державної міграційної служби в Миколаївській області вести облік щодо ОСОБА_3 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
2. Позовні вимоги представники позивача обґрунтовують тим, що Положення про паспорт передбачає можливість отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, тому наполягає, щоб документ, який підтверджує громадянство України, їх сину видали саме в такому вигляді. Також стверджують, що на оформлення паспорта у вигляді пластикової картки з безконтактним носієм інформації, який передбачає обробку персональних даних, ні її син, ані його законні представники (батьки) згоди не надавали. Водночас зауважує, що обробка персональних даних без їхньої на те добровільної згоди є неправомірним втручанням у особисте життя.
3. Позивач та його представники вважають, що відмовляючи в оформленні паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідачі грубо порушують права на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім`я, честь і гідність та інші права, що захищаються статтями 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43, 46-48, 53, 60, 67, 68 Конституції України.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. У вересні 2017 неповнолітній ОСОБА_3 та його законні представники звернулися до Первомайського відділу управління Державної міграційної служби в Миколаївській області з проханням надати їм заяву за формою Ф1 з метою оформлення та видачі неповнолітньому паспорта у формі книжечки.
5. У заяві зазначено, що ОСОБА_3 не має наміру оформити паспорт у формі пластикової картки типу ІD-1. Як законні представники ОСОБА_3 його батьки зазначили, що не дають згоди на оформлення паспорта у вигляді пластикової картки.
6. 19 вересня 2017 року Первомайський відділ Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області листом №48/10384, повідомив позивача про те, що бланки паспортів у формі книжечки у нього відсутні, та роз`яснив, що відповідно до Постанови КМУ від 25.03.15 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі Постанова № 302), прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія припиняється.
7. ОСОБА_3 та його законні представники ОСОБА_1, та ОСОБА_2 через свої особисті погляди/переконання/віросповідання відмовляються отримувати паспорт громадянина України у вигляді ІD-картки, відтак звернулися з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
9. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
10. При прийнятті таких рішень суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення статей 4, 3, 13-15, 21 Закону № 5492-VI, а також положення пунктів 2, 3 Постанови № 302, підсумували, що з 01 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється тільки у формі картки з безконтактним носієм інформації і з огляду на чинне правове регулювання спірних відносин відповідач міг (та мав своїм обов`язком, якщо є відповідне звернення) видати паспорт громадянина України тільки у в такому вигляді.
11. На дату звернення позивача та його законних представників із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, оформлення такого документа припинено. Водночас відповідач вже був забезпечений необхідними матеріально-технічними ресурсами для оформлення паспорта громадянина України у вигляді картки з безконтактним носієм інформації, тож міг видати зазначений документ тільки встановлено зразка (відповідно до Постанови № 302) та у встановленому порядку (засобами Реєстру). Покликання позивача та його представника на Положення про паспорт суди розцінили як помилкове і, з огляду на чинне правове регулювання, безпідставне.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1, та ОСОБА_2, як законні представники ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
13. Мотиви касаційної скарги за змістом подібні до тих, якими обґрунтовано позовні вимоги. Зокрема представник позивача зазначила, що з огляду на чинне правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, паспорт громадянина України може виготовлятися не тільки у формі картки з безконтактним електронним носієм, але й у формі паспортної книжечки. Заявники вважають, що позбавлення їх сина права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є неправомірним і за відсутності встановлених Законом № 5492-VI підстав (частина сьома статті 16). Відповідач не має права відмовити у видачі такого документа, як паспорт громадянина України, у формі паспортної книжечки.
14. Також позивачі, з покликанням на статтю 10 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI), зазначили, що вони та їх син не давали згоди на обробку персональних даних.
15. УДМС подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскаржені судові рішення законні і обґрунтовані, підстав для їх скасування немає.
16. Зокрема відповідач стверджує, що видати паспорт громадянина України на сьогодні можна тільки у вигляді ID-картки з безконтактним носієм інформації і встановлена законодавством процедура жодним чином не порушує прав та свобод заявників.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
19. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
20. Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
21. Відповідно до статті 3 Закону № 987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
22. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
23. За приписами частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
24. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI (тут і далі - в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
25. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
26. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
27. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
28. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
29. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
30. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
31. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
32. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
33. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.
34. За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
35. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
36. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
37. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
38. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.