ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №813/3530/13-а
касаційне провадження №К/9901/26539/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №813/3530/13-а (876/9529/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна" 07.05.2013 звернулося з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0001732321.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 04.06.2013 позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.10.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 без змін.
Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статтей 205, 367 Кримінального кодексу України, частини четвертої статті 72, частини третьої статті 86, статтей 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна" з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень-серпень, жовтень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Львів", Приватним підприємством "Львівкомфортгруп", Приватним підприємством "Західпромбуд-сервіс", фізичною особою-підприємцем Бабич ОСОБА_1 за весь період здійснення розрахунків, результати якої оформлено актом від 28.04.2012 №425/22-10/3158854.
На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0001732321 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 516923грн., в тому числі: в сумі 413536 грн. за основним платежем та в сумі 103384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання активів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Львів", Приватного підприємства "Львівкомфортгруп", Приватного підприємства "Західпромбуд-сервіс".
Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з тим, що за результатами проведених податковими органами контрольних заходів щодо задекларованих постачальників позивача встановлено відсутність таких юридичних осіб за адресою місцезнаходження, відсутність у них необхідних ресурсів та умов для здійснення господарської діяльності, неможливістю простежити рух активів у ланцюгу постачання на підставі податкових звітностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Львів", Приватного підприємства "Львівкомфортгруп", Приватного підприємства "Західпромбуд-сервіс".
Крім того, податковий орган вказував на реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Львів" Луциком Я.М. з метою фіктивної господарської діяльності, що підтверджується матеріалами відповідного кримінального провадження.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що пред`явлені суду позивачем первинні документи за наслідками спірних господарських операцій підтверджують їх реальний характер та зв`язок з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).