ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №2а-9551/11/1470
касаційне провадження №К/9901/24838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 (суддя Лісовська Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі №2а-9551/11/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" у грудні 2011 року звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2011 № 0000023500 та № 0000033500.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2015 позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.03.2016 скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 та прийняв нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасував податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011 № 0000023500 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 302178 грн. за основним платежем та в сумі 74868,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000033500 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 380238 грн. за основним платежем та в сумі 93115,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, статтей 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, результати якої оформлено актом від 16.09.2011 №3320/23-200/31159868.
На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.4.1 пункту 7.4, абзацу 2 підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011:
№ 0000023500 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 302178 грн. за основним платежем та в сумі 74868,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000033500 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 382117 грн. за основним платежем та в сумі 93585,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту та валових витрат відповідно податку на додану вартість та витрат за нереальними операціями з придбання у:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво УКР-М" послуг з капітального та поточного ремонтів житлових і нежитлових приміщень на підставі договору підряду від 01.12.2010 №115;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-Юг" послуг з передачі будматеріалів на підставі договору від 01.10.2010 №99;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-К" будматеріалів на підставі усного договору.
Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з тим, що за результатами проведених контрольних заходів контрагентів встановлено формування схемного кредиту. Крім того, податковий орган вказував на відсутність у задекларованих постачальників позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень тощо.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, керувався тим, що пред`явлені суду позивачем первинні документи за наслідками спірних господарських операцій підтверджують їх реальний характер та зв`язок з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд".
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення:
про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2011 № 0000023500 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 302178 грн. за основним платежем та в сумі 74868,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000033500 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 380238 грн. за основним платежем та в сумі 93115,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується товарність здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво УКР-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промторг-Юг";
про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 04.10.2011 №№ 0000033500 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1879 грн. за основним платежем та в сумі 469,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-К" господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на наявність вироку Центрального районного суду м. Києва від 17.03.2014 у кримінальній справі №1423/18929/20122 стосовно посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-К" ( ОСОБА_1 ) за фактом вчинення злочинів, зокрема передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
У ситуації, що розглядається, відповідачем фактично оскаржується судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2011 № 0000023500 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 302178 грн. за основним платежем та в сумі 74868,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000033500 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 380238 грн. за основним платежем та в сумі 93115,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як зазначено вище, підставою для прийняття податковим органом вказаного акту індивідуальної дії в цій частині нарахувань слугували висновки акту перевірки за епізодом щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво УКР-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промторг-Юг".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.