ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2019 року
м. Київ
справа №818/2186/14
касаційні провадження №К/9901/8945/18
№ К/9901/8946/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" та Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 (суддя Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі № 818/2186/14 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба" звернулось до адміністративного суду з позовом до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2014 № 0004231703, від 11.04.2014 № 0000542201, від 24.06.2014 № 0001722201 та від 01.08.2014 № 0009701703.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 27.10.2014 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 11.04.2014 № 0004231703, від 01.08.2014 № 0009701703, від 24.06.2014 № 0001722201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 364751,00 грн. за основним платежем та 91187,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.02.2015 залишив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба" та Охтирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області оскаржили їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2014, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.
Мотивуючи свої вимоги, Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба" посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме - підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пунктів 39.2, 39.4 статті 39, пункту 188.1 статті 188, пунктів 209.1, 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.6, 1.20.8, 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Крім того, зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими та призвели до прийняття незаконних і необґрунтованих судових актів.
Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2014, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Охтирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме - пункту 44.1 статті 44, пункту 54.2 статті 54, пункту 127.1 статті 127, підпунктів 168.1.1, 168.1.4, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
При цьому наголошує на неповному дослідженні попередніми судовими інстанціями наявних у матеріалах справи доказів та, як наслідок, неправильному встановленні фактичних обставин справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Охтирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 11.03.2014 № 54/18-11-22/30903007.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 39.2, 39.4 статті 39, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 209.15.1, 209.15.2, 209.15.5 пункту 209.15, пункту 209.16, підпункту 209.17.1 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з: реалізацією Товариству з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", яке є пов`язаною особою, кукурудзи та пшениці за цінами, нижче ніж звичайні, що призвело до заниження податкових зобов`язань у спеціальній декларації з податку на додану вартість на 53538,00 грн.; неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 33552,00 грн., сплаченої в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" послуг із ремонту сільськогосподарської техніки та в Приватного підприємства "Авіа-Стиль" авіаційно-хімічних робіт, внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином складеними первинними документами; неправомірним формуванням податкового кредиту в сумі 331199,00 грн. у спеціальній декларації з податку на додану вартість за господарськими операціями з оренди сільськогосподарської техніки, оскільки вказана техніка використовувалась підприємством не протягом всього року, а тільки в певних періодах; безпідставним використанням коштів у розмірі 8250,00 грн. зі спеціального рахунку не за цільовим призначенням, а саме - на оренду легкового автомобіля.
Крім того, орган доходів і зборів дійшов висновку про недотримання платником правил підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неперерахування до бюджету протягом граничного строку сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті (в натуральній формі та готівкою з каси) на користь фізичних осіб-орендодавців доходу від надання в оренду земельної частки (паю) за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 у загальній сумі 406354,01 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.04.2014 № 0004231703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 101588,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 11.04.2014 № 0000542201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 422466,00 грн. за основним платежем та 113867,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 24.06.2014 № 0001722201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 414216,00 грн. за основним платежем та 113867,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 01.08.2014 № 0009701703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174821,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
До 01.01.2013 (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
За правилами статті 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 № 817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Отже, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що єдиним покупцем кукурудзи та пшениці в позивача в охоплений перевіркою період було Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", яке є пов`язаною із Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" особою, що останнім не заперечується.
Інформація щодо укладених на момент продажу цих товарів договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах у позивача була відсутня. В зв`язку з цим органом доходів і зборів використано інформацію стосовно середніх цін на кукурудзу та пшеницю по Великописарівському району Сумської області, отриману від Головного управління статистики у Сумській області, що в повній мірі узгоджується з наведеними нормативними положеннями.
За наслідками проведеного дослідження встановлено, що відхилення цін позивача в порівнянні з цінами, визначеними управлінням статистики, складає від 22,21 відсотка до 30,83 відсотка в бік зменшення, що, відповідно, обумовлює правомірність висновку контролюючого органу про заниження Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" бази оподаткування податком на додану вартість за господарськими операціями з реалізації сільськогосподарської продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд".
Вирішуючи питання про об`єктивність формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання послуг із ремонту сільськогосподарської техніки в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" та авіаційно-хімічних робіт у Приватного підприємства "Авіа-Стиль", суди врахували положення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів виконаних робіт; податкових накладних; банківських виписок.