ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №804/95/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2726/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 (суддя - Коренев А.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Іванов С.М., Чабаненко С.В.) у справі № 804/95/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (далі - ТОВ "КП Центральний ринок") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська) від 30.11.2012 №0001522302 та №0001532302.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реальність спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Щодо встановленого відповідачем заниження податкових зобов`язань на суму 375823,00 грн. за операцією із списання основних фондів на загальну суму 1879113,80 грн., зазначає, що таке списання відбулось не за самостійним рішенням позивача, а матеріальні цінності, які виникли внаслідок ліквідації списання павільйонів (навісів), залишились у власності позивача, тобто не вибули з його власності, а відтак така операція з ліквідації не може вважатися відчуженням майна.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 72.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статей 138, 139, 189, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників, а також вимоги законодавчих норм, надані позивачем первинні документи за наслідками господарських операцій із його контрагентами складені з порушенням, у зв`язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг. Крім того, зазначає про порушення приписів пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, оскільки ліквідація основних фондів здійснена власноручно платником податків (власними засобами та силами), така ліквідація для цілей оподаткування має розглядатись як постачання основних виробничих або невиробничих засобів
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "КП Центральний ринок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012.
Результати перевірки оформлені актом від 07.11.2012 №146/222/01557911 в якому, зокрема, відображено наступні висновки:
відповідно до частин першої, п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України правочини позивача з постачальниками ТОВ "Трансінвест-Груп" та ТОВ "ДПТ Дніпро" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону;
порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "КП Центральний ринок" занижено податок на прибуток всього на суму 12629,00 грн.;
порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 419294,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо контрагентів позивача (акт перевірки ТОВ "Тансінветс-Груп" від 19.09.2011 №349/23-205/37334109; акт перевірки ТОВ "ДПТ-Дніпро" від 14.02.2012 №312/23-4/34733356 від 20.04.2012 №60/22-6/347733356; дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредити в розрізі контрагентів на рівні ДПА України щодо ПП "Хімтрейд", ТОВ "Югком", ТОВ "Ітако", ПП "Промспецтех", ТОВ "Дніпрорембуд", ТОВ "Грейз і К", ТОВ "Агроветкорм", ПП "Полифом-М"), де викладено висновки про порушення ними податкової дисципліни, відсутність в них складських, виробничих приміщень, трудових ресурсів та транспортних засобів, що в свою чергу свідчить, що всі правочини укладені між позивачем та вказаними юридичними особами вчинені без наміру створення правових наслідків. Крім того зазначає про факт списання (ліквідації) позивачем основних фондів та не нарахування у зв`язку з цим податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 375822,86 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.11.2012 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001522302, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 28087,50 грн., з яких сума основного платежу 12629,00 грн., сума штрафних санкцій - 15458,50 грн.;
№0001532302, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 580906,75 грн., з яких сума основного платежу -419294,00 грн., сума штрафних санкцій - 99612,75 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень вимог податкового законодавства позивачем при формування валових витрат та податкового кредиту, а також щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість у період, що перевірявся, у зв`язку з чим нарахування грошових зобов`язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень є протиправним.
За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).