ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 902/320/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.
учасники справи:
позивач - Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М",
відповідач - Військова частина А2656
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А2656
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 06.02.2019
у складі колегії суддів: Миханюк М.В. (головуючий), Коломис В.В., Саврій В.А.
та рішення Господарського суду Вінницької області
від 11.10.2018
у складі судді Колбасова Ф.Ф.
у справі №902/320/18
за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"
до Військової частини А2656
про стягнення 74 622, 61 грн.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 28.02.2019 поштовим відправленням через Північно-західний апеляційний господарський суд Військова частина А2656 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2018 у справі №902/320/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/320/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.03.2019.
3. Ухвалою від 28.03.2019 Верховний Суд відстрочив Військовій частині А2656 сплату судового збору на суму 3 524 грн. із зобов`язанням надати Верховному Суду до 22.04.2019 докази сплати зазначеної суми судового збору, відкрив касаційне провадження у справі №902/320/18 за касаційною скаргою Військової частини А2656 та ухвалив здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2018 у справі №902/320/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. 18.04.2019 поштовим відправленням Військова частина А2656 подала до Верховного Суду платіжне доручення №384 від 12.04.2019 про сплату судового збору за подання касаційної скарги на суму 3 524 грн. на виконання вимог ухвали Суду від 28.03.2019.
5. Від Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (далі - МПП "Альфа-М", позивач) надійшов відзив на касаційну скаргу Військової частини А2656 (далі - скаржник, відповідач).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
6. Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Військової частини А2656 про стягнення 74 622, 61 грн. боргу та фінансових санкцій через збільшення періоду прострочення виконання грошових зобов`язань за договором №261-1 від 24.09.2010.
6.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2007-2008 роках Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" виконано технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку (систем зв`язку) для Військової частини А2656, згідно з додатковими угодами до договору №261 від 06.08.2004. При цьому, позивач зазначив, що 24.09.2010 сторони уклали договір №261-1 про реструктуризацію боргу за зазначеними вище зобов`язаннями з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань станом на 30.06.2010 Військова частина А2656 повинна була повернути борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 01.07.2010 та до дня перерахування коштів. Зобов`язання за договором №261-1 від 10.09.2010 по погашенню боргу мали бути виконані не пізніше 31.03.2011. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав зобов`язання в строки, визначені договором №261-1 від 24.09.2010, позивач декілька разів звертався до суду з позовними вимогами про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені.
6.2. Зокрема, рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 у справі №902/411/14 стягнено з відповідача на користь позивача 72 504, 50 грн. основного боргу, 10 157, 52 грн. інфляційних втрат, 8 141, 90 грн. - 3% річних, 4 944, 26 грн. пені. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 у справі №902/226/16 стягнено з відповідача на користь позивача 51 153, 23 грн. інфляційних втрат, 2 763, 49 грн. - 3% річних та 1 069, 69 грн. судового збору, у стягненні пені відмовлено за пропуском строку позовної давності на її стягнення.
Короткий зміст рішення першої інстанції
7. Рішенням від 11.10.2018 Господарський суд Вінницької області позов задовольнив частково, стягнув з Військової частини А 2656 (ідентифікаційний код - 07937980) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (ідентифікаційний код - 30726900) 8 049, 91 грн. пені, 5 635, 37 грн. 3% річних, 23 201, 22 грн. інфляційних втрат та 870, 97 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 453, 79 грн. пені, 693, 46 грн. 3% річних та 34 588, 86 грн. інфляційних втрат відмовив.
7.1. В обґрунтування рішення, місцевий суд з посиланням на статті 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 901, 903 ЦК України, статті 174, 193 ГК України, зазначив, що враховуючи проведені відповідачем часткові розрахунки, сума в період з 01.07.2015 по 09.07.2015 становила 65 886, 53 грн., а в період з 10.07.2015 по 19.06.2018 - 64 866, 32 грн., тому позивачем не обґрунтовано в позовній заяві визначений розмір основного зобов`язання у 72 504, 50 грн., який за висновками суду склав 64 866, 32 грн. Також, неправильно визначені періоди нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних, без врахування періодів, вже охоплених рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 у справі №902/226/16, яке досліджувалося судом та долучено до матеріалів справи (том 1, а.с. 119-129).
7.2. З посиланням на статті 598, 599, 625 ЦК України, місцевий суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 64 866, 32 грн. за період з 09.07.2015 по 31.05.2018, на відшкодування якого має право позивач, визначив, що розмір інфляційних втрат становить 23 201, 22 грн., а розмір 3% річних за період з 09.07.2015 по 31.05.2018 (кінцева дата нарахування, визначена позивачем) становить 5 635, 37 грн., тому місцевий суд дійшов висновку, що у стягненні 34 588, 86 грн. інфляційних втрат та 693, 46 грн. 3% річних слід відмовити.
7.3. Місцевий суд, з посиланням на статті 6, 546, 548, 549, 550, 610, 611, 612, 627, 628, 629 ЦК України, статтю 230 ГК України, пункт 4.1. договору №261-1 від 24.09.2010, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення пені на суму 8 049, 91 грн. за період з 17.06.2017 по 16.06.2018, а у стягнені пені на суму 2 453, 79 грн. відмовив. Крім того, з посиланням на статті 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України, місцевий суд зазначив, що судом не встановлено факту пропуску позивачем строку позовної давності, а твердження відповідача про те, що перебіг позовної давності розпочався 01.04.2011 спростовується фактичними обставинами справи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою від 06.02.2019 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційні скарги Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа М" та Військової частини А2656 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2018 у справі №902/320/18 залишив без змін.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судові рішення, прийняті у справах №902/411/14 та №902/226/16, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення. Зокрема, не потребує доведення той факт, що розмір суми основного первісного зобов`язання без врахування індексу інфляції Військової частини А2656 перед Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" становив 72 504, 50 грн. згідно з рішенням суду від 28.05.2014 у справі №902/411/14. При цьому, є встановленим, що відповідач після винесення рішення від 28.05.2014 у справі №902/411/14 на час прийняття 25.04.2016 рішення у справі №902/226/16 лише 09.07.2015 здійснив частковий розрахунок з позивачем за договором, сплативши останньому 7 638, 18 грн.
9.1. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що позивачем в позовній заяві необґрунтовано визначено розмір основного зобов`язання у 72 504, 50 грн., замість 64 866, 32 грн., а також, неправильно визначені періоди нарахування втрат від інфляції та 3% річних, без врахування періодів, вже охоплених рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 у справі №902/226/16.
9.2. Апеляційний суд зазначив, що сума основного боргу в період з 09.07.2015 по 31.05.2018 (кінцева дата нарахування, визначена позивачем у його розрахунках до позовної заяви) складала 64 866, 32 грн., а тому вважав правильним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на відшкодування йому інфляційних втрат та отримання 3% річних за період з 09.07.2015 по 31.05.2018. При цьому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений місцевим господарським судом за період з 09.07.2015 по 31.05.2018 на суму 64 866, 32 грн., апеляційний господарський суд вважав його правильним, а тому погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 23 201, 22 грн., та зазначив, що у стягненні 34 588, 86 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
9.3. Апеляційний суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений судом першої інстанції за період з 09.07.2015 по 31.05.2018 на суму 5 635, 37 грн. вважав його правильним та арифметично вірним, а у стягненні 693, 46 грн. 3% річних необхідно відмовити.
9.4. Щодо стягнення пені апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 4.1. договору сторони визначили, що при порушенні строків платежів Військова частина А2656 самостійно нараховує та сплачує одночасно із сумою платежу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу відповідно до статей 534, 549 та пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України. При цьому, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивачем правильно нараховано пеню за період з 17.06.2017 по 16.06.2018. Разом з тим, в силу положень статті 232 ГК України та пункту 2.5. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14, суд вважав безпідставними твердження відповідача про помилковість збільшення строку нарахування пені умовами договору та погодився із місцевим господарським судом, що нарахування пені повинно здійснюватися виходячи із залишку основного боргу на суму 64 866, 32 грн. Крім того, перевіривши розрахунок пені, який здійснений судом першої інстанції за період з 17.06.2017 по 16.06.2018 на суму 8 049, 91 грн., вважав його правильним, погодившись з відмовою у стягненні 2 453, 79 грн. пені.
9.5. Апеляційний суд погодився із місцевим судом про те, що наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язань за договором та судовими рішеннями. При цьому, посилання скаржника - МПП "Фірма "Альфа-М" в апеляційній скарзі на статтю 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог кредиторів не взяті судом до уваги, оскільки при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням у разі недостатності суми проведеного платежу необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов`язанням, зокрема, проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Також, апеляційний суд зазначив, що місцевим господарським судом здійснено правильний розрахунок інфляційних збитків, виходячи із суми основного боргу, щодо якої застосовуються передбачені індекси інфляції та який відповідає приписам законодавства щодо методики розрахунку.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (відповідач у справі)
10. Скаржник доводив, що договір №261-1 укладено між скаржником та позивачем ще 24.09.2010, а позов щодо стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних подано у червні 2018 року, тому місцевий суд мав застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, твердження позивача про те, що строк нарахування пені збільшено умовами договору, оскільки в ньому зазначено право нарахування пені до повного виконання зобов`язання, спростовується тим, що статтею 251 ЦК України визначено поняття строку як певного періоду у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Крім того, скаржник зазначив, що рішенням господарського суду від 28.05.2014 у справі №902/411/14 вже стягнено з відповідача пеню за період до 20.03.2014. Скаржник доводив порушення статей 251,257, 258, 264, 267, 549 ЦК України та частини 4 статті 75 ГПК України, статті 232 ГК України.