Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 737/900/16-к
Провадження № 51 - 2434 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката Рябченко Ю.А.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270160000125 від 04 квітня 2016 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 115 ч. 1 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Гапєєвої Н.П. та засудженого ОСОБА_1 і його захисників - адвокатів Лілякова О.А., Старченка В.О. на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 червня 2017 року щодо ОСОБА_1
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк покарання вказано рахувати з 03 квітня 2016 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 03 квітня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 150 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_3 90 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь держави 1804 гривні 18 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 03 квітня 2016 року приблизно о 21 годині 50 хвилин у стані алкогольного сп`яніння в будинку АДРЕСА_3 в ході конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою умисного вбивства умисно завдав десять ударів ножем в різні частини тіла ОСОБА_4, а саме чотири удари в область грудної клітки, один удар в область шиї, два удари в область живота та три удари в область лівої ноги, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_4 настала того ж дня приблизно о 22 годині 10 хвилин від масивної крововтрати, що виникла внаслідок множинних колото-різаних ран лівої нижньої кінцівки, грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 червня 2017 року апеляційні скарги прокурора, ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів Котенка А.П. та Лілякова О.А. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення не мотивував відхилення її доводів. Вважає, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин проти життя людини, яке є найвищою соціальної цінністю, обставин його вчинення, лише часткове визнання вини та позовних вимог потерпілих. В доповненнях до касаційної скарги прокурор вказує на неправильне застосування апеляційним судом ст. 72 ч. 5 КПК України щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання, посилаючись на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та захисники Ліляков О.А. і Старченко В.О., даючи свою оцінку доказам у справі, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначають, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів належних підстав, з яких апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисників визнано необґрунтованою, не спростував доводів про те, що вирок ґрунтується на припущеннях і не відповідає вимогам ст. 383 КПК України. Вважають, що дії
ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ст. 115 ч. 1 КК України, його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, оскільки він вчинив вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючи себе та свою матір від протиправного посягання з боку ОСОБА_4, а не на ґрунті неприязних відносин. Указують на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання захисту про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, а також клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження консультативного висновку спеціаліста в галузі психології від 20 лютого 2017 року
№ 8751. Звертають увагу також на те, що 25 січня 2017 року захиснику ОСОБА_1 - адвокату Котенку А.П. неправомірно було відмовлено у наданні копії технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
В заяві потерпілий ОСОБА_3 підтримав касаційну скаргу прокурора, просить її задовольнити та заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисників, просить залишити їх без задоволення.
В запереченнях на касаційну скаргу прокуроразахисники Ліляков О.А. і
Старченко В.О. вказують на безпідставність її доводів і просять залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 відмовився від своєї касаційної скарги в порядку ст. 432 КПК України і не підтримав касаційну скаргу своїх захисників та заперечував проти касаційної скарги прокурора.
Захисник засудженого - адвокат Рябченко Ю.А. у судовому засіданні підтримала позицію засудженого ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти касаційної скарги захисників засудженого та касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1, та обґрунтовано послався, у тому числі і на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував факту завдання ударів ножем ОСОБА_4, внаслідок яких останній помер, на показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про смерть їх сина, на показання свідка ОСОБА_1 про обставини конфлікту та заподіяння ОСОБА_1 ударів ножем ОСОБА_4, на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на дані, які містяться у протоколах огляду місця події від
03 квітня 2016 року та 06 квітня 2016 року, огляду речей потерпілого від 12 квітня 2016 року, слідчого експерименту від 07 вересня 2016 року за участю свідка ОСОБА_1 та від 06 квітня 2016 року за участю ОСОБА_1, на висновок судово-медичної експертизи № 293 від 04 квітня 2016 року про кількість, характер та локалізацію заподіяних ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, на висновок судово-медичної криміналістичної експертизи від 19 липня 2016 року.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження суд встановив, що після завдання перших трьох ударів ножем (два у ногу і один у шию) ОСОБА_4 впав на підлогу, тобто перестав становити загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_1 та його матері, однак останній не залишив місце події, а завдав ще сім ударів ножем вже лежачому ОСОБА_4, шість з яких у життєво важливі органи. Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і ОСОБА_4, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу ОСОБА_1 саме на вбивство ОСОБА_4 та правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 1 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.