Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 750/2910/17
провадження № 51-9438км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 серпня
2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270010011282 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - 11 травня 2017 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня
2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 2 роки;
- ч. 2 ст.185 КК України - строком на 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2017 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою-до набрання цим вироком законної сили залишено без зміни.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обраховувати з
28 березня 2017 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1
з 28 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 04 листопада
2016 року, 04, 06, 19, 21, 25, 26, 27, 29, 30 грудня 2016 року, 01, 03, 16, 25, 28 січня
2017 року, у середині та у кінці січня 2017 року, на початку та у середині лютого 2017 року, а також: 15, 16, 17, 18 лютого 2017 року, 27 березня 2017 року, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно потерпілих ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ "ДЦ Україна", ТОВ "РУШ", ТОВ "ЕКО", ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ "СВП ПЛЮС", ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ТОВ "АЛЛО", ТОВ "САВ-Дістрибьюшн", ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ТОВ "ПРОТОРІЯ", ФОП ОСОБА_14
Крім цього, 10, 15, 21 січня 2017 року, ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, що оголошена в розшук, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрали майно потерпілих СПД ОСОБА_7,ФОП ОСОБА_15 ТОВ "ВПК - сервіс".
Разом з цим, 25 січня, 07 березня 2017 року, ОСОБА_1, діючи повторно, шляхом вільного доступу, намагався таємно викрасти майно, належне ТОВ "Сільпо - Фуд" та ФОП ОСОБА_16, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця за обставин, що не залежали від його волі.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі засуджений порушує питання про призначення йому більш м`якого покарання ніж було визначено судом у зв`язку з неправильним застосуванням судами закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість.
Засуджений стверджує, що суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про його особу, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави для призначення більш м`якого покарання. При цьому вказує, що суд при призначенні йому покарання неправильно застосував положення статей ч. 4 ст. 70 КК України та із застосуванням вказаної норми визначив остаточне покарання яке перевищує максимальне покарання, встановлене санкцією статті, за якою його засуджено. Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 370 КПК України, не дав належної оцінки таким порушенням та залишив вирок місцевого суду без зміни.
Також просить зарахувати йому у строк покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 28 березня 2017 року до набрання вироком законної сили, тобто по 13 серпня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання"(далі - Закон №838-VIII).
Зазначає, що суд першої інстанції застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII лише до 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Апеляційний суд не дав належної оцінки таким порушенням та не зарахував йому у строк покарання зазначений строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, чим порушив його права.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні засуджений підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в касаційній скарзі засудженого не оспорюються.
Доводи засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, з мотивувальної частині вироку місцевого суду слідує, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_1 суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, кількість та вартість викраденого засудженим майна те, що шкода завдана вчиненими злочинами засудженим не відшкодована, дані про особу винного, зокрема, який раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин проти власності, позитивну характеристику за місцем проживання, його вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан, досудову доповідь органу пробації. Також врахував обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття і сприяння в розкритті злочинів. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. При цьому судом враховано конкретні обставини вчинення злочинів, характер та спосіб вчиненого, поведінку засудженого після скоєння злочинів.
В свою чергу апеляційний суд, розглянувши провадження за апеляційною скаргою захисника належно проаналізував зміст його скарги у тому числі ретельно перевірив доводи про призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України та належним чином мотивував своє рішення про відсутність підстав для пом`якшення засудженому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України та залишив скаргу захисника без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
Ухвала апеляційного суду в цій частині відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд обґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_1 покарання з урахуванням ч. 2 ст. 15 за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 та в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням вимог статті 70 КК України.
Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_1 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.
Таким чином, підстав для пом`якшення засудженому ОСОБА_1 покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не міститься, розглядом кримінального провадження не встановлено.
Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про неправильне застосування судом ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні йому покарання, то вони є обґрунтованими з огляду на наступне.
Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого санкцією статті (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне покарання, призначене за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.