Постанова
іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 738/1085/17
провадження № 51-4883км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Цигана Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Веремій Т.М. на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270170000733, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає у місті Мена Чернігівської області ( АДРЕСА_2 ), зареєстрований в АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимий, останній раз за вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 жовтня 2013 року, з урахуванням змін, внесених вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2013 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 02 грудня 2016 року приблизно о 23 годині, перебуваючи поряд із кладовищем на вул. Чехова в м. Мена Чернігівської області, діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, відкрито, із застосуванням до ОСОБА_2 насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, що виразилося у штовханні, хапанні за руки та шию, викрав належні останньому грошові кошти в сумі 400 грн. та мобільний телефон з двома сім-картками, на загальну суму 3316 грн.
Крім того, 02 грудня 2016 року приблизно о 23 годині 20 хвилин, ОСОБА_1, діючи повторно, вимагав у потерпілого ОСОБА_2 передати йому грошові кошти, погрожуючи застосувати насильство щодо потерпілого та його близьких родичів, а також знищити майно, в результаті чого в той же день приблизно о 23 годині 40 хвилин біля будинку № 3 на вул. Корольова в м. Мена потерпілий ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 1500 грн.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 04 січня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Веремій Т.М. просить скасувати судові рішення на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Захисник вважає, що під час судового провадження було порушене право ОСОБА_1 на захист через ненадання йому ефективної правової допомоги. Крім того, стверджує про відсутність у матеріалах провадження декількох журналів судового засідання і недотримання вимог ст. 108 КПК України при оформленні інших журналів. Ці порушення, а також доводи ОСОБА_1 про недопустимість окремих доказів обвинувачення, на думку захисника, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги засудженого та всупереч вимогам ст.419 КПК України не зазначив мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Як і захисник Веремій Т.М., посилається на незабезпечення його ефективною правовою допомогою під час провадження в суді першої інстанції та після ухвалення вироку. Вважає, що суд залишив без уваги його доводи про непричетність до вчинення інкримінованих злочинів і незаконно врахував показання неповнолітнього свідка, допит якого під час досудового розслідування проведено з порушенням приписів ч. 1 ст. 226 КПК України. На думку засудженого, суд апеляційної інстанції поверхово розглянув справу і не надав відповіді на всі доводи його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Веремій Т.М. у письмовій заяві просила задовольнити касаційні скарги з викладених в них підстав.
Прокурор Циган Ю.В. вважав судові рішення щодо ОСОБА_1 законними, а касаційні скарги - необґрунтованими.
Мотиви суду
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 412 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є таке порушення, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку, таких порушень Верховний Суд не встановив.