Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 461/8495/13-к
провадження № 51-8167 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ФГ "ОСОБА_2." ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 16 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 серпня 2013 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора прокуратури Львівської області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вищезазначеної ухвали залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу суду від 16 лютого 2018 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвали місцевого та апеляційного судів і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність судових рішень вимогам кримінального процесуального закону, відсутність мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення про те, що ухвала слідчого судді не є судовим рішенням по суті справи, посилається на наявність нововиявлених обставин, чому не дав оцінки суд. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального закону, є необґрунтованою та не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.
При розгляді матеріалів провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постановлені за його заявою судові рішення, суд касаційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування цих судових рішень, не знайшов.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішеннями судів, що оскаржувана ним ухвала від 16 серпня 2013 року не може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
Зазначені доводи ОСОБА_2 не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Частина перша статті 129 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
В свою чергу, стаття 8 КПК встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В численних рішеннях, зокрема, в рішенні у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99 від 24 червня 2003 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, зокрема:
"Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка… декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів.
Правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення, лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру" (пункти 51-52).