Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 357/6231/16-ц
провадження № 61-18111св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна",
третя особа - Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 26 січня 2017 рокуу складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Таргоній Д. О.
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", третя особа - Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що згідно з наказом ректора Білоцерківського інституту економіки та управління вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 22 серпня 2014 року (далі - Білоцерківський інститут економіки та управління) позивача було прийнято на посаду професора кафедри фінансів і кредиту за умовами контракту з 26 серпня 2014 року до обрання за конкурсом.
Відповідно до укладеного з Білоцерківським інститутом економіки та управління контракту від 17 листопада 2014 року позивача було призначено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на термін до 16 листопада
2015 року з окладом згідно штатного розпису, а відповідно до контракту
від 17 серпня 2015 року його було призначено на посаду завідувача кафедри фінансів і кредиту на термін до 16 серпня 2020 року з окладом згідно штатного розпису. Наказом від 01 вересня 2015 року № 23-к його було переведено на посаду завідувача кафедри фінансів та кредиту з оплатою праці згідно штатного розпису, а наказом від 02 листопада 2015 року № 28-к його переведено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на 1,0 ставки
з 02 листопада 2015 року. Згідно з наказом від 31 березня 2016 року № 680-е та розкладом настановочної сесії 5 курс 1 семестр, спеціальність "Фінанси і кредит" ним було відпрацьовано 05 квітня 2016 року, 07 квітня 2016 року,
12 квітня 2016 року 8 академічних годин при викладанні дисципліни "Додатковий менеджмент".
Відповідач за період його роботи у порушення вимог чинного законодавства, а саме, статті 57 Закону України "Про освіту", статті 59 Закону України "Про вищу освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року
№ 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" не нараховував та не виплачував належні йому надбавки і доплати за науковий ступінь, вчене звання, за вислугу років, заробітну плату за виконану ним роботу, за яку передбачена погодинна оплата праці, а також допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених законом.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на свою користь недонараховану та не доплачену заробітну плату за період з 22 серпня 2014 року по 30 травня 2016 року у розмірі 49 822,56 грн, в тому числі: базовий оклад у розмірі 29 002,00 грн, доплата за учене звання доцента у розмірі
8 708,00 грн, доплата за науковий ступінь доктора наук у розмірі 8 708,00 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 7 152,00 грн, погодинна оплата праці за квітень 2016 року у розмірі 1 719,56 грн (з урахуванням платежів та обов`язкових зборів), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 33 630,23 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 14 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 49 822,56 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 33 630,23 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на користь держави 6 090,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" та наказу Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", не виставив позивачу тарифний розряд, посадовий оклад визначив у меншому розмірі, а тому доплати й надбавки також визначені у меншому розмірі ніж установлено зазначеними нормативними актами.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" задоволено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 14 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", третя особа - Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", третя
особа - Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати відмовлено.
Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області повернути вищому навчальному закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" сплачений ним судовий збір за платіжним дорученням № 134 від 20 вересня 2016 року у розмірі
1 515,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати, апеляційний суд виходив із того, що заробітна плата позивачу у період з 22 серпня 2014 року по 30 травня 2016 року нараховувалась та виплачувалась в межах кошторису та згідно штатного розпису на відповідний навчальний рік (щорічно), що визначено умовами колективного договору, який є чинним та погоджено сторонами у контракті, таким чином права позивача на оплату праці відповідачем не порушено. Університет "Україна" не є навчальним закладом, який фінансується із бюджетної сфери, тому на спірні правовідносини дія постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня
2002 року № 1298 та наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557, не поширюється.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
14 лютого 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 26 січня 2017 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня
2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до необґрунтованості рішення апеляційного суду.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
У травні 2017 року матеріали цивільної справи № 357/6231/16-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року матеріали цивільної справи № 357/6231/16-ц передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 552/0/26-19 за касаційним провадженням № 61-18111св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Курило В. П. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.